Інсайт: психологічні виміри суспільства (Вип. 1-15)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/9365
Browse
203 results
Search Results
Item ІНСАЙТ: ПСИХОЛОГІЧНІ ВИМІРИ СУСПІЛЬСТВА.ВИП. 15(2026) Попович, І. С. (голов. ред.)Item СПРИЙНЯТТЯ ЖІНОЧИХ ПЕРСОНАЖІВ ВІДЕОІГОР У КОНТЕКСТІ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ТА СЕКСИЗМУ(2026) Рабоцкі, Г; Орсі, Б.; Raboczki, G.; Orsi, В.Анотація Метою цього дослідження було з’ясувати, як люди ставляться до ігор і чи відображають їхні погляди гендерні стереотипи або ж суперечать їм. Досліджено думки про жіночих персонажів, що з’являються в популярних відеоіграх, які виходять зараз, використовуючи ідеологічні системи старомодного та сучасного сексизму. Методи. Дослідження проведено на вибірці з 15 осіб, використовуючи формат індивідуальних інтерв’ю. Сексизм оцінено за допомогою шкали старомодного та сучасного сексизму, що містить 10 питань і вимірює як явні, так і приховані прояви сексистського мислення. Учасники переглянули 5-хвилинні відеоролики з жіночими персонажами (n = 8) і вибрали 5 із 40 рис характеру, а потім пояснили свій вибір кількома реченнями. Риси були ретельно підібрані на основі стереотипів щодо чоловіків (наприклад, сміливий, агресивний) і жінок (наприклад, чутлива, романтична). Список також містив нейтральні риси (наприклад, розумний, скупий). Учасники також оцінювали фізичні риси персонажів та їхню привабливість. Проведено контент-аналіз відповідей учасників, який визначив, чи містять вони ін- * Автор-кореспондент: gretaraboczki@gmail.com https://doi.org/10.32999/2663-970X/2026-15-4 UDC 316.647.8.82-055.2:794-028.23 Perception of Female Video Game Characters in Relation to Gender Stereotypes and Sexism Сприйняття жіночих персонажів відеоігор у контексті гендерних стереотипів та сексизму Perception of Female Video Game Characters in Relation to Gender Stereotypes and Sexism ISSN 2664-6005 insight.stateuniversity.ks.ua mation linked to gender stereotypes. Statistical analysis featured T-tests and correlation matrices to assess how individuals view female characters and whether sexist attitudes influence the perception of physical traits, personality, and in-game roles. Results. Based on the findings, modern sexist views were more prevalent in the sample (p = .002) for female and male participants alike. Character descriptions were most likely influenced by gender stereotypes rather than sexism, as no clear correlation was found. Higher adherence to beauty standards was associated with greater sympathy (p = .034; rs = .55) but did not correlate with perceived story relevance. Assigned traits were majority masculine (n = 9), which differs from past studies’ findings. Conclusion. Our findings conclude that female characters in today’s video games deviate from pre-established stereotypical gender representations, with appearance not being the primary factor in forming opinions about sympathy or plot relevance. Results indicate that the connections between sexist views and opinions regarding female characters are currently ambiguous and would benefit from further studies. Keywords: female representation, video games, old-fashioned sexism, modern sexism, beauty standards. формацію, пов’язану з гендерними стереотипами. Статистичний аналіз включав T-тести та кореляційні матриці для оцінки того, як люди сприймають жіночих персонажів і чи впливають сексистські погляди на сприйняття фізичних рис, особистості та ролей у грі. Результати. На основі отриманих даних встановлено, що сучасні сексистські погляди були більш поширеними в вибірці (p = .002) як серед жінок, так і серед чоловіків. Описи персонажів, найімовірніше, були під впливом гендерних стереотипів, але не сексизму, оскільки чіткої кореляції виявлено не було. Більша відповідність стандартам краси призводила до більшої симпатії (p = .034; rs = .55), але не корелювала зі сприйняттям релевантності сюжету. Присвоєні риси були переважно чоловічими (n = 9), що відрізняється від результатів попередніх досліджень. Висновок. Наші висновки свідчать, що жіночі персонажі в сучасних відеоіграх відхиляються від заздалегідь установлених стереотипних уявлень про гендер, а зовнішність не є основним фактором при формуванні думки про симпатію або релевантність сюжету. Результати показують, що зв’язки між сексистськими поглядами та думками щодо жіночих персонажів наразі є неоднозначними і потребують подальшого дослідження. The aim of this study was to investigate how individuals engage with games and whether their views reflect or challenge gender stereotypes. We examined opinions about female characters appearing in currently published popular video games using the ideological systems of old-fashioned and modern sexism. Methods. The study was conducted on a sample of 15, using a oneon-one interview design. Sexism scores were assessed by using the Old-Fashioned and Modern Sexism Scale, which contains 10 questions, measuring both overt and covert manifestations of sexist thinking. Individuals watched 5-minute videos featuring female characters (n = 8) and chose 5 out of 40 personality traits and then explained their choices in a few sentences. Traits were carefully chosen based on stereotypes about men (e.g., brave, aggressive) and women (e.g., sensitive, romantic). The list also contained neutral traits (e.g., intelligent, stingy). Participants also scored characters’ physical traits and likability. Content analysis was performed on participants’ answers, which determined whether they contained infor- * Corresponding Author: gretaraboczki@gmail.com Грета Рабоцкі* магістрант з психології, Інститут психології, Університет Дебрецена, Угорщина https://orcid.org/0009-0003-5794-4838 Балаж Орсі доктор філософії з психології, викладач, Інститут психології, Університет Дебрецена, Угорщина https://orcid.org/0000-0002-9701-5983 Анотація Метою цього дослідження було з’ясувати, як люди ставляться до ігор і чи відображають їхні погляди гендерні стереотипи або ж суперечать їм. Досліджено думки про жіночих персонажів, що з’являються в популярних відеоіграх, які виходять зараз, використовуючи ідеологічні системи старомодного та сучасного сексизму. Методи. Дослідження проведено на вибірці з 15 осіб, використовуючи формат індивідуальних інтерв’ю. Сексизм оцінено за допомогою шкали старомодного та сучасного сексизму, що містить 10 питань і вимірює як явні, так і приховані прояви сексистського мислення. Учасники переглянули 5-хвилинні відеоролики з жіночими персонажами (n = 8) і вибрали 5 із 40 рис характеру, а потім пояснили свій вибір кількома реченнями. Риси були ретельно підібрані на основі стереотипів щодо чоловіків (наприклад, сміливий, агресивний) і жінок (наприклад, чутлива, романтична). Список також містив нейтральні риси (наприклад, розумний, скупий). Учасники також оцінювали фізичні риси персонажів та їхню привабливість. Проведено контент-аналіз відповідей учасників, який визначив, чи містять вони ін- * Автор-кореспондент: gretaraboczki@gmail.com https://doi.org/10.32999/2663-970X/2026-15-4 UDC 316.647.8.82-055.2:794-028.23 Perception of Female Video Game Characters in Relation to Gender Stereotypes and Sexism Сприйняття жіночих персонажів відеоігор у контексті гендерних стереотипів та сексизму Perception of Female Video Game Characters in Relation to Gender Stereotypes and Sexism ISSN 2664-6005 insight.stateuniversity.ks.ua mation linked to gender stereotypes. Statistical analysis featured T-tests and correlation matrices to assess how individuals view female characters and whether sexist attitudes influence the perception of physical traits, personality, and in-game roles. Results. Based on the findings, modern sexist views were more prevalent in the sample (p = .002) for female and male participants alike. Character descriptions were most likely influenced by gender stereotypes rather than sexism, as no clear correlation was found. Higher adherence to beauty standards was associated with greater sympathy (p = .034; rs = .55) but did not correlate with perceived story relevance. Assigned traits were majority masculine (n = 9), which differs from past studies’ findings. Conclusion. Our findings conclude that female characters in today’s video games deviate from pre-established stereotypical gender representations, with appearance not being the primary factor in forming opinions about sympathy or plot relevance.Item ПОСТТРАВМАТИЧНЕ ЗРОСТАННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ: ОГЛЯД ЕМПІРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 2022–2025 РОКІВ(2026) Почекета, М.; Pocheketa, М.Мета. Стаття присвячена систематичному огляду емпіричних досліджень посттравматичного зростання в умовах війни, опублікованих у період 2022–2025 років. Основною метою є узагальнення сучасних наукових даних щодо рівня, чинників і психологічних механізмів посттравматичного зростання в умовах війни, з урахуванням індивідуальних і колективних вимірів цього феномену, а також виявлення спільних тенденцій та методологічних обмежень наявних досліджень. Методи. Дослідження виконано у форматі систематичного огляду літератури із застосуванням моделі PRISMA. Бібліографічний пошук здійснено в базах даних Scopus, PubMed та Google Scholar. До огляду включено рецензовані емпіричні дослідження, опубліковані в 2022–2025 роках, що аналізують прояви та предиктори ПТЗ у вибірках внутрішньо переміщених осіб, цивільного населення, фахівців допоміжних професій та інших груп, постраждалих від війни. Результати. До фінального синтезу включено шістнадцять досліджень. Встановлено, що посттравматичне зростання є багатовимірним і динамічним процесом, пов’язаним із когнітивною переробкою травматичного досвіду, типами румінації, адаптивними копінг-стратегіями, особистісними ресурсами (надія, самоефективність), соціальною підтримкою та трансформацією ідентичності. Висновки. Посттравматичне зростання в умовах війни не є автоматичним наслідком травми, а формується за наявності індивідуальних і соціальних ресурсів та активного процесу осмислення пережитого досвіду. Узагальнення сучасних емпіричних даних поглиблює теоретичне розуміння цього феномену в контексті тривалого воєнного впливу та дозволяє окреслити актуальні напрями подальших досліджень, а саме необхідність майбутніх лонгітюдних досліджень, зокрема в українському контексті, для глибшого розуміння механізмів посттравматичного зростання у воєнний та післявоєнний періоди.Item ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАХИСТИ СТУДЕНТІВ У РЕАЛІЗАЦІЯХ ДОЛАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ(2026) Плохіх, В.; Plokhikh, V.Мета. Визначення зв’язку рівнів актуалізації психологічних захистів і виборів студентами різних копінг-стратегій в умовах інтенсивних стресогенних впливів. Зроблено припущення, що для студентів, які захоплені процесом навчання і вмотивовані на успішне опанування навчально-професійних компетенцій, формування умінь та навичок, актуалізація психологічних захистів у стресогенних умовах гальмує необхідну спрямованість на вирішення різноманітних проблем і сприяє уникненню проблемних ситуацій. Методи. У дослідженні взяли участь 83 здобувачі бакалаврського та магістерського рівнів вищої освіти у віці від min = 18 до max = 39 років. Усі респонденти надали згоду на проходження опитування. Вибірку створено рандомним чином. Використано три валідні й надійні психодіагностичні інструменти, що пройшли адаптацію на українській вибірці: опитувальник “Шкала психологічного стресу Лемур-Тесьє-Філліона (PSM-25) (O. Штепа); методику “Індекс життєвого стилю” (Г. Келлерман, Р. Плутчик, Х. Конте); “Індикатор копінг-стратегій” (CSI) (Д. Амірхан). Результати. Установлено, що респонденти в умовах впливу стресогенних факторів при виборі копінг-стратегій здебільшого орієнтуються на стратегію вирішення проблем (рівень виразності середній, але близький до високого) і менш за все налаштовані на уникнення від проблемних ситуацій (низький рівень виразності). Констатовано, що в психічним напруженням переважно до середнього рівня виразності спостерігається збільшення схильності до обрання копінгстратегії, зорієнтованої на уникнення, разом з посиленням активації таких психологічних захистів, як регресія, заміщення, проєкція, компенсація, раціоналізація. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що у студентів з підвищеним стресогенним психічним напруженням переважно до середнього рівня виразності відстежується помітне посилення психологічних захистів в адаптаційному процесі з високою ймовірністю забезпечує і достатню підтримку цілісності психічної організації, To determine the relationship between the levels of actualization of psychological defenses and students' choices of various coping strategies in conditions of intense stressors. It is assumed that for students who are passionate about the learning process and motivated to successfully master educational and professional competencies and develop skills and abilities, the actualization of psychological defenses in stressful conditions inhibit the necessary focus on solving various problems and help to avoid problem situations. Methods. The study involved 83 bachelor’s and master’s degree students aged min = 18 to max = 39 years. All respondents consented to the survey. The sample was created randomly. Three valid and reliable psychodiagnostic instruments were used, which were adapted to the Ukrainian sample: the questionnaire “Lemour-Tessier-Fillion Psychological Stress Scale (PSM-25)” (O. Shtepa); the “Lifestyle Index” method (G. Kellerman, R. Plutchyk, H. Conte); and “Coping Strategies Indicator” (CSI) (D. Amirkhan). Results. It was established that respondents under stress, when choosing coping strategies, are mostly oriented towards problem-solving strategies (medium to high levels) and least inclined to avoid problem situations (low levels of expression). It was found that respondents with heightened stress-induced mental tension, mainly at the average level of expression, have an increased tendency to choose a with increased activation of such psychological defenses as regression, substitution, projection, compensation, and rationalization. Discussion and conclusions. It is substantiated that in students with increased stressogenic mental tension, mainly at an average level of severity, a noticeable strengthening of psychological defenses in the adaptation process is observed, which, with a high probability, provides sufficient support for the integrity of the mental org.Item ПЕРЕДМОВА РЕДАКТОРА(2026) Попович, І. С.; Popovych, I.Item ІНСАЙТ: ПСИХОЛОГІЧНІ ВИМІРИ СУСПІЛЬСТВА(2025) Попович, І. С. (голов. ред.)Item ВПЛИВ СПРИЙНЯТОЇ ЕМПАТИЧНОЇ САМОЕФЕКТИВНОСТІ НА СОЦІАЛЬНУ САМОЕФЕКТИВНІСТЬ: ПЕРЕХРЕСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ(2025) Арслан, А.; Arslan, А.; Атак, І.; Atak, İf.Для досягнення успіху в професійній діяльності, окрім суто професійних і фізичних навичок, працівникам також необхідні певні емоційні характеристики. Рівень емпатичної та соціальної самоефективності медичних працівників важливий для успіху в роботі в закладах охорони здоров’я. Медичний працівник із високим рівнем емпатичної та соціальної самоефективності забезпечить ефективне надання послуг, здійснюючи належну комунікацію та підходячи до пацієнта з розумінням його стану. Відповідно, високий рівень емоційної усвідомленості, притаманний медичному працівнику з розвиненими емпатичними та соціальними навичками, сприятиме ефективній і злагодженій координації дій із колегами. Метою цього дослідження було виміряти сприйняття емпатичної та соціальної самоефективності, що розкривають гуманістичні навички студентів, які здобувають освіту в галузі охорони здоров’я, та створити ресурс, розкриваючи взаємозв’язок між ними. Методи. У межах цього дослідження було проведено опитування серед 374 майбутніх медичних працівників. Мета дослідження була досягнута шляхом використання Шкали сприйнятої емпатичної самоефективності та соціальної самоефективності як основного інструменту оцінювання. Дані, отримані в дослідженні, проаналізовано за допомогою програм SPSS та LISREL. Результати. На основі отриманих результатів виявлено позитивний помірний зв’язок (r = .58) між сприйнятою емпатичною самоефективністю та соціальною самоефективністю. Виявлено, що сприйнята емпатична та соціальна самоефективність майбутніх медичних працівників не має відмінностей залежно від їхньої статі, курсу навчання та віку. Дискусія та висновки. Сприйнята емпатична самоефективність позитивно впливає на соціальну самоефективність. Установлено, що сприйнята емпатична самоефективність пояснює приблизно 34.00% зміни соціальної самоефективності. Подальші дослідження повинні розширити зв’язок між емпатією та соціальною самоефективністю, залучаючи різноманітні професійні групи й додаткові змінні, як-от емоційна сліпота або емоційний інтелект, що забезпечить глибше розуміння того, як ці фактори сприяють професійному успіху. In order to be successful in business life, emotional characteristics are also needed in addition to the specific physical characteristics required from employees. The empathic and social self-efficacy levels of healthcare professionals are important for job success in healthcare organizations. A highly empathic and social self-efficacy healthcare professional will deliver effective service by establishing good communication and approaching the patient by understanding their conditions. Similarly, since the emotional awareness of a healthcare professional with a high level of empathic and social self-efficacy will be high, coordination with colleagues will be easy. This study aims to measure the empathic and social self-efficacy perceptions that reveal the humanistic skills of students receiving education in the healthcare field and to create a resource by revealing the relationship between them. In this way, delivering health services, which is a team effort, will be easier and more harmonious, and the service’s success will increase. Methods. For the current study, a survey was applied to 374 healthcare professional candidates. The research objective was achieved by utilizing the “Perceived Empathic Self-efficacy and Social Self-efficacy Scale” as the primary assessment instrument. The data obtained in the study were analyzed using SPSS and LISREL programs. Results. Based on the findings, a positive and moderate relationship (r=0.58) was observed between perceived empathic and social self-efficacy. It is seen that empathic self-efficacy and social self-efficacy perceived by health worker candidates do not differ according to gender, class, and age variables. Discussion and Conclusions. Perceived empathic self-efficacy positively affects perceived social self-efficacy. It is seen that perceived empathic self-efficacy explains approximately 34% of the change in perceived social self-efficacy. Future research should expand on the relationship between empathy and social self-efficacy by including diverse professional groups and additional variables, such as emotion blindness or emotional intelligence. This will provide a deeper understanding of how these factors contribute to professional success.Item ПОСТТРАВМАТИЧНЕ ВІДНОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СОЛЬОВОЇ МАСКИ КОРПАНА(2025) Бондар, К.; Bondar, К.; Когут, О.; Kohut, О.; Палант, В.; Palant, V.Метою цього дослідження було оцінити терапевтичний потенціал сольової маски Корпана в поєднанні зі структурованою психотерапевтичною підтримкою для осіб, які постраждали від війни в Україні й мають симптоми гострого стресового розладу, посттравматичного стресового розладу та тривожності. Методи. Дослідження базувалося на інтегративній, травмоорієнтованій теоретичній моделі, що поєднує психофізіологічний, психологічний та клінічний підходи. Використано змішаний дизайн із кількісним та якісним збором даних. Вибірка складалася з 57 учасників (27 дорослих і 30 дітей, переважно внутрішньо переміщені особи), які протягом двох тижнів щодня застосовували маску Корпана в поєднанні з психотерапією, що охоплювала чотири етапи: психофізіологічна стабілізація, регуляція емоційного балансу, відновлення когнітивних процесів і розвиток конструктивних копінг-стратегій. Кількісну оцінку здійснено з використанням PSQI, HADS-A/D, Діагностичної шкали ПТСР і KM-SABS; якісні дані отримано за допомогою напівструктурованих інтерв’ю та батьківських анкет для дітей. Результати показали статистично значущі покращення за всіма ключовими показниками: збільшення домінування парасимпатичної нервової системи за KM-SABS (+2.37; p < 0.01; r = 0.56), зниження вираженості симптомів ПТСР (−2.11; p < 0.01; r = 0.65), тривожності (−5.30; p < 0.001; r = 0.68) та балів порушення сну за PSQI (−3.30; p < 0.01; r = 0.56). Тематичний аналіз виявив чотири основні теми відновлення: фізіологічна стабілізація й покращення сну, зменшення гіперактивації, покращення емоційної регуляції й соціальної взаємодії, а також зниження травматичної гри та поведінки уникання. Синергія сенсорної модуляції, активації парасимпатичної нервової системи і психотерапії сприяла швидшому зниженню психофізіологічної напруги, легшому залученню до терапевтичного процесу та підвищенню емоційної стійкості. Дискусія та висновки. Використання маски Корпана в поєднанні з психотерапевтичною підтримкою є перспективним, доступним і неінвазивним інструментом для підтримки психічного здоров’я в умовах обмежених ресурсів і гуманітарних криз. Отримані результати підтверджують потребу в масштабніших контрольованих дослідженнях для перевірки ефективності, дослідження довгострокових результатів та інтеграції цього підходу в багатомодальні програми травмоорієнтованої допомоги. The aim of this study was to evaluate the therapeutic potential of the Korpan salt therapy mask combined with structured psychotherapeutic support for individuals affected by the war in Ukraine and presenting with symptoms of acute stress disorder, post-traumatic stress disorder, and anxiety. Methods. The study was grounded in an integrative, trauma-informed theoretical model that incorporates psychophysiological, psychological, and clinical approaches. It employed a mixed-methods design with both quantitative and qualitative data collection. The sample comprised 57 participants (27 adults and 30 children, predominantly internally displaced persons) who, over two-weeks, used the Korpan mask daily in combination with psychotherapy encompassing four stages: psychophysiological stabilization, emotional balance regulation, cognitive process restoration, and the development of constructive coping strategies. Quantitative assessment was conducted using the PSQI, HADS-A/D, PTSD Diagnostic Scale, and KM-SABS; qualitative data were obtained through semistructured interviews and parent questionnaires for children. Results showed statistically significant improvements across all key indicators: an increase in parasympathetic dominance on the KM-SABS (+2.37; p < 0.01; r = 0.56), reductions in PTSD symptom severity (−2.11; p < 0.01; r = 0.65), anxiety (−5.30; p < 0.001; r = 0.68), and PSQI sleep disturbance scores (−3.30; p < 0.01; r = 0.56). Thematic analysis revealed four core recovery themes: physiological stabilization and improved sleep, reduced hyperarousal, enhanced emotional regulation and social interaction, and decreased trauma-related play and avoidance behavior. The synergy of sensory modulation, parasympathetic nervous system activation, and psychotherapy facilitated more rapid reduction of psychophysiological tension, easier engagement in the therapeutic process, and increased emotional resilience. Discussion and Conclusions. The use of the Korpan mask in combination with psychotherapeutic support represents a promising, accessible, and non-invasive tool for supporting mental health in low-resource and humanitarian crisis settings. The findings support the need for further large-scale controlled studies to confirm its effectiveness, explore long-term outcomes, and integrate this approach into multimodal trauma-informed care programs.Item ЗАСТОСУВАННЯ КЕТАМІН-АСИСТОВАНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ РЕЗИСТЕНТНОЇ ДЕПРЕСІЇ З КОМОРБІДНИМ ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ У ВЕТЕРАНІВ(2025) Орлов, О.; Orlov, О.; Заіка, В.; Zaika, V.; Фітькало, О.; Fitkalo, О.Метою дослідження була оцінка практики використання кетамін-асистованої психотерапії згідно з міжнародними клінічними настановами в ДЗ “Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів “Лісова поляна” МОЗ України” (Україна). У фокусі дослідження – досвід адаптації міжнародних клінічних настанов щодо застосування кетаміну в умовах української медичної системи в контексті війни. Методи. Дослідження мало відкритий неінтервенційний дизайн з однією групою учасників (n = 27) без засліплення. До вибірки увійшли ветерани з підтвердженою резистентною депресією та симптомами ПТСР, які проходили лікування згідно з міжнародними клінічними настановами. Курс КАТ складався з 1–4 інфузій кетаміну в дозі .5–1.0 мг/кг маси тіла, що супроводжувалися підготовчими та інтеграційними психотерапевтичними сесіями. Для оцінки динаміки симптомів використано опитувальники “PHQ-9” (Kroenke et al., 2001), “BDI” (Beck et al., 1996) і “PCL-M” (Weathers et al., 1993). Психодіагностику проведено до, після та через один місяць після завершення курсу терапії. Застосовано непараметричні статистичні методи (критерій Уілкоксона, коефіцієнт Спірмена, коефіцієнт Хеджеса), а також кореляційний аналіз для вивчення зв’язку між результатами та іншими змінними. Результати. Після проходження курсу кетамін-асистованої терапії (КАТ) у більшості учасників зафіксовано достовірне зниження інтенсивності симптомів депресії (PHQ-9: p < .001, g = 1.31; BDI: p < .001, g = 1.20) та ПТСР (PCL-M: p < .001, g = 1.10). Понад 50.00% учасників досягли або значного клінічного покращення, або ремісії. У 22.00– 26.00% учасників симптоми не змінилися або дещо погіршилися, що підкреслює потребу в індивідуалізації підходу. Позитивний ефект лікування зберігався через один місяць після завершення курсу. Якщо між результатом КАП і віком учасників та особистістю психотерапевта не виявлено зв’язку, то початковий рівень симптомів помірно корелював із величиною ефекту. Висновки. Отримані дані свідчать про високу ефективність запровадження в програ ми КАТ як інноваційного підходу до лікування резистентних психічних розладів у ветеранів. Адаптована модель із поєднанням фармакологічного та психотерапевтичного компонентів демонструє значний потенціал для інтеграції в українську систему психічного здоров’я. Водночас результати потребують підтвердження в більших вибірках та контрольованих експериментальних дослідженнях. Запропонована терапевтична модель може слугувати підґрунтям для вдосконалення національних клінічних настанов у сфері лікування ПТСР і депресії серед ветеранів. The aim of the study was to evaluate the practice of using ketamine-assisted psychotherapy (KAT) in accordance with international clinical guidelines at the State Institution “Center for Mental Health and Veterans’ Rehabilitation ‘Lisova Polyana’ of the Ministry of Health of Ukraine” (Ukraine). Adapting the international clinical guidelines on ketamine therapy for treatmentresistant depression within the Ukrainian medical system in the context of war was the main focus of the study. Methods. The study had an openlabel, non-blinded naturalistic design with a single group of participants (n = 27). The sample included veterans with confirmed treatmentresistant depression (TRD) and PTSD symptoms. The KAT course consisted of 1–4 ketamine infusions at doses of 0.5–1.0 mg/kg of body weight, accompanied by preparatory and integration psychotherapy sessions. Symptom dynamics were assessed using the “PHQ-9” (Kroenke et al., 2001), “BDI” (Beck et al., 1996), and “PCL-M” (Weathers et al., 1993) questionnaires. Psychodiagnostics were performed before treatment, after treatment, and one month after treatment. Nonparametric statistical methods (Wilcoxon signed-rank test, Spearman’s correlation coefficient, Hedges’ g) and correlational analysis were applied to explore relationships between outcomes and other variables. Results. The majority of participants demonstrated a significant reduction in depression symptoms (PHQ-9: p < .001, g = 1.31; BDI: p < .001, g = 1.20) and PTSD symptoms (PCL-M: p < .001, g = 1.10). More than 50.00% of participants achieved either substantial clinical improvement or remission. In 22.00–26.00% of participants, symptoms remained unchanged or slightly worsened, underscoring the need for an individualized treatment approach. The positive therapeutic effect persisted for at least one month after completion of treatment. While no correlation was found between KAT outcomes and participants’ age or the therapist’s personality, baseline symptom severity moderately correlated with effect size. Conclusions. The findings indicate high effectiveness of KAT as an innovative approach for treating resistant mental disorders in veterans. Combining pharmacological and psychotherapeutic components demonstrates significant potential for integration into Ukraine’s mental health system. However, the results require confirmation in larger samples and controlled experimental studies. The proposed therapeutic model could serve as a foundation for improving national clinical guidelines for the treatment of PTSD and depression among veterans.Item КОМПАРАТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ(2025) Пономаренко, Я.; Ponomarenko, Y.; Зарічанський, О.; Zarichanskyi, О.; Каламковік, М.; Kalamkovik, М.; Зарічанська, Н.; Zarichanska, N.Метою є компаративне дослідження емоційного вигорання поліцейських в умовах воєнного стану з урахуванням відмінностей за статевим диференціюванням, стажем роботи та специфікою підрозділів поліції. Методи. Для реалізації поставленої мети було використано методику “Діагностика рівня емоційного вигорання” (Максименко та ін., 2006), що дозволила оцінити ступінь емоційного вигорання в професійній діяльності. Методикою оцінено три фази емоційного вигорання: напруження, резистенція та виснаження. Вибірка дослідження об’єднала n = 186 поліцейських, диференційованих за статтю (чоловіки – n = 120 осіб, жінки – n = 66 осіб), за стажем роботи (менше 10 років – n = 60 осіб, 11–20 років – n = 70 осіб, більше 21 року – n = 56 осіб) та специфікою підрозділів (патрульні поліцейські – n = 120 осіб, кримінальна поліція – n = 66 осіб). Результати. З’ясовано, що рівень емоційного вигорання поліцейських частково залежав від стажу роботи, статі та специфіки підрозділу. Жінки продемонстрували вищий рівень емоційної напруги, тривоги, депресії та психосоматичних симптомів, тоді як чоловіки володіють більшою самокритикою та незадоволеністю собою. Поліцейські з меншим стажем (до 10 років) демонструють тенденцію до підвищених проявів психоемоційного навантаження, зокрема тривоги й симптомів психологічного виснаження, хоча достовірно значущих відмінностей між групами за цими показниками не виявлено. Водночас достовірні відмінності за стажем роботи виявлено лише за шкалою деперсоналізації, де більш досвідчені працівники (понад 21 рік стажу) мають нижчі показники, що може свідчити про кращу адаптацію до професійних викликів. Змістові особливості роботи підрозділу також впливають на рівень вигорання: працівники кримінальної поліції, які працюють з екстремальними психотравмуючими ситуаціями (екcгумація), зазнають більшого емоційного навантаження, ніж патрульні поліцейські. Висновки. Дослідження підтвердило, що емоційне вигорання є суттєвим психологічним ризиком для поліцейських в умовах воєнно го стану, зумовлене високим рівнем стресу й особливостями служби. Виявлено, що статеве диференціювання та специфіка підрозділу мають більш виражений вплив на рівень вигорання, ніж професійний стаж, що значущо впливає лише на рівень деперсоналізації. Результати підкреслюють необхідність розробки диференційованих стратегій психологічної підтримки, зокрема для молодих працівників та осіб, які працюють у психотравмуючих умовах, а також упровадження програм розвитку стресостійкості та емоційної витривалості. The aim of the study is to provide a comparative analysis of the emotional burnout of police officers in wartime conditions, considering differences in gender, the duration of service, and the specific nature of police units. Methods. To this end, the ‘Diagnosis of Emotional Burnout’ methodology (Maksymenko et al., 2006) was used, which made it possible to assess the level of emotional burnout of police officers. The methodology assessed three phases of emotional burnout: tension, resistance, and exhaustion. The study sample included n = 186 police officers, differentiated by gender (men – n = 120, women – n = 66), the duration of service (less than 10 years – n = 60, 11–20 years – n = 70, more than 21 years – n = 56), and by unit type (patrol police officers – n = 120, criminal police – n = 66). Results. The study revealed that the level of emotional burnout among police officers partially depended on work experience, gender, and the specifics of the unit. Women demonstrated higher levels of emotional stress, anxiety, depression, and psychosomatic symptoms, while men showed greater self-criticism and dissatisfaction with themselves. Police officers with less experience (up to 10 years) tend to show increased displays of psycho-emotional stress, in particular anxiety and symptoms of psychological exhaustion. However, no statistically significant differences between the groups were found for these indicators. At the same time, significant differences in terms of work experience were found only on the depersonalization scale, where more experienced employees (over 21 years of service) have lower scores, which may indicate better adaptation to professional challenges. The specific nature of the unit's work also affects the level of burnout: criminal police officers who work with extremely traumatic situations (exhumation) experience greater emotional stress than patrol police officers. Conclusions. The study confirmed that emotional burnout is a significant psychological risk for police officers in martial law conditions, caused by high levels of stress and the specific nature of the service. It was found that gender differentiation and the specifics of the unit have a more pronounced effect on the level of burnout than the duration of professional service, the latter having a significant effect only on the level of depersonalization. The obtained results emphasize the need to develop differentiated psychological support strategies, in particular for young employees and those working in psychologically traumatic conditions, as well as to implement programs for developing stress resistance and emotional resilience.