Інсайт: психологічні виміри суспільства (Вип. 1-13)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/9365
Browse
5 results
Search Results
Item РУМІНАЦІЙНЕ МИСЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ(2025) Августюк, М.; Пасічник, І.; Балашов, Е.; Каламаж, Р.; Avhustiuk, М.; Pasichnyk, І.; Balashov, Е.; Kalamazh, R.Метою дослідження є вивчення особливо- стей румінаційного мислення військовослуж- бовців Збройних Сил України. Методи. Зага- лом 297 військовослужбовців добровільно й анонімно взяли участь у цьому безкоштов- ному дослідженні. Респонденти, віковий діапазон яких був від 20 до 58 років (M вік = 40.1, SD = 6.38), утворили одну досліджувану групу з внутрішньогруповими змінними. Вони від- повідали на запитання опитувальника “The Ruminative Responses Scale” (Nolen-Hoeksema, Morrow, 1991; Marchetti et al., 2018), що вклю- чає 22 твердження і є сумою балів румінації загалом, а також її субшкал: скрупульозно- го розмірковування, рефлексії та депресії. Учасники дослідження оцінювали свою впев- неність в ефективності відповідей, а також лег- кість/важкість вибору відповідей відповідно до тверджень опитувальника, підкреслюючи впевненість у правильності такого оцінюван- ня. Для оцінювання румінації також врахову- вали вікові особливості військовослужбовців, діагнози лікарів-спеціалістів. Для оцінювання метакогнітивних переконань (занепокоєн- ня) щодо румінації, контролю над думками та когнітивної самосвідомості використали опи- тувальник “Metacognitions Questionnaire-30” (“MCQ-30”) (Wells, Cartwright-Hatton‚ 2004). Результати. Результати дослідження засвід- чили значні варіації рівнів румінації, скрупу- льозного розмірковування, рефлексії та де- пресії серед військовослужбовців. Переважна більшість респондентів продемонструвала се- редній рівень румінації, тоді як скрупульозне розмірковування є більш поширеним, ніж реф- лексія. Упевненість у відповідях виявилася ви- щою при нижчих рівнях румінації та депресії, а також при вищих рівнях скрупульозного розмірковування й рефлексії. Військовослуж- бовці зі встановленими медичними діагно- зами мали значно вищі рівні румінації та де- пресії порівняно з тими, у кого такі діагнози відсутні; особливо високими ці показники є при ПТСР. Також встановлено, що рівень зане- покоєння суттєво впливає на всі досліджувані показники: респонденти з високим рівнем занепокоєння демонструють підвищені рівні румінації, скрупульозного розмірковування, рефлексії та депресії, тоді як респонденти з низьким рівнем занепокоєння мають більш збалансовані показники. Дискусія і висновки. Дослідження зосереджене на вивченні особ- ливостей румінації та її субшкал – скрупульоз- ного розмірковування, рефлексії та депресії – у військовослужбовців України. Отримані результати сприяють глибшому розумінню механізмів розвитку психічних розладів у військових, що має важливе значення для роз- робки ефективних психотерапевтичних інтер- венцій. Зокрема, підвищений рівень румінації може бути пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку психічних розладів, таких як пост- травматичний стресовий розлад, тривожні розлади тощо. Це підкреслює необхідність врахування особливостей румінаційного мис- лення у програмах психологічної реабілітації військовослужбовців. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на розробці методів корекції румінаційного мислення й оціню- вання їх ефективності в контексті психоте- рапевтичної роботи. Особливо актуальним є вивчення індивідуальних та ситуаційних чин- ників, що сприяють зменшенню рівня руміна- ційного мислення у військовослужбовців. The present study aims to examine the characteristics of ruminative thinking among military personnel of the Armed Forces of Ukraine. Methods. A total of 297 military personnel voluntarily and anonymously participated in this study. The respondents, aged between 20 and 58 years (Mage = 40.10, SD = 6.38), constituted a single study group with intra-group variables. Participants completed "The Ruminative Responses Scale" (Nolen-Hoeksema & Morrow, 1991; Marchetti et al., 2018), which consists of 22 items and assesses overall rumination as well as its subcomponents: brooding, reflection, and depression. Additionally, participants evaluated their confidence in the effectiveness of their responses and the perceived ease or difficulty of responding to specific questionnaire items, emphasizing the certainty of their assessments. The study also considered participants’ age characteristics and medical diagnoses when analysing rumination. To assess metacognitive beliefs related to rumination, thought control, and cognitive self-consciousness, the Metacognitions Questionnaire-30 (MCQ-30) (Wells & Cartwright- Hatton, 2004) was employed. Results. The findings revealed significant variability in levels of rumination, brooding, reflection, and depression among the participants. The majority of respondents exhibited moderate levels of rumination, with brooding being more prevalent than reflection. Confidence in responses was found to be higher among individuals with lower levels of rumination and depression, whereas those with elevated brooding and reflection scores demonstrated greater confidence in their responses. Military personnel with documented medical diagnoses exhibited significantly higher levels of rumination and depression compared to their counterparts without such diagnoses, with particularly pronounced rates observed among individuals diagnosed with post-traumatic stress disorder (PTSD). Furthermore, worry was identified as a significant factor influencing all measured variables: participants with high levels of worry demonstrated increased levels of rumination, brooding, reflection, and depression, while those with lower worry levels displayed more balanced psychological indicators. Discussion and Conclusions. This study provides an in-depth analysis of rumination and its subcomponents – brooding, reflection, and depression – among Ukrainian military personnel. The findings contribute to a deeper understanding of the psychological mechanisms underlying mental health disorders in military populations, underscoring the importance of targeted psychotherapeutic interventions. Specifically, elevated levels of rumination may be associated with an increased risk of developing mental health conditions such as PTSD and anxiety disorders. These results highlight the necessity of incorporating ruminative thinking patterns into psychological rehabilitation programs for military personnel. Future research should focus on the development of interventions aimed at modifying maladaptive ruminative thinking and evaluating their effectiveness within psychotherapeutic frameworks. Additionally, investigating individual and situational factors that may contribute to the reduction of ruminative thinking in military personnel represents a critical avenue for further exploration.Item ПСИХОМЕТРИЧНА ПЕРЕВІРКА УКРАЇНОМОВНОЇ ВЕРСІЇ ШКАЛИ ЕКО-ТРИВОГИ Т. ХОГГ (HEAS-UA)(2025) Кряж, І.; Баранов, В.; Kryazh, І.; Baranov, V.Метою дослідження була психометрична перевірка першої україномовної версії шкали екологічної тривоги “HEAS-UA” з подальшим порівняльним аналізом показників еко-тривоги в різних гендерних та вікових групах. “HEAS” (Hogg et al., 2021) є опитувальником, що складається з 13 пунктів і вимірює еко-тривогу як чотири типи психологічних відповідей на сучасну екологічну кризу: афективні симптоми, румінація, поведінкові симптоми, тривога щодо власного впливу. Були оцінені факторна структура “HEAS-UA”, внутрішня конвергентна й дискримінантна валідність, композитна надійність, внутрішня узгодженість, інваріантність вимірювання та конкурентна валідність. Методи. Для створення україномовної версії “HEAS” здійснено прямий і зворотний переклад англомовної шкали. Через онлайн-сервіс Google Form 446 українців (67.9% жінки; вік M = 32.3’ SD = 11.04) заповнили “HEAS-UA” разом зі шкалами депресії, позитивного й негативного афектів, задоволеності життям, проекологічної поведінки в соціальній сфері, заперечення зміни клімату, екологічної самоефективності. Аналіз отриманих даних здійснено за допомогою статистичного програмного середовища JASP. Результати дослідження підтвердили найкращу відповідність емпіричним даним чотирьохфакторної моделі в порівнянні з іншими моделями: з фактором другого порядку, біфакторною, однофакторною. Встановлена висока внутрішня узгодженість кожної із субшкал, підтверджено інваріантність вимірювання за ознаками гендеру та віку. Встановлені слабкі й помірні кореляції субшкал еко-тривоги з показниками депресії та суб’єктивного благополуччя, а також проекологічною поведінкою, ставленням до зміни клімату й екологічною самоефективністю, що підтверджує конкурентну валідність “HEAS- UA”. Виявлено на рівні слабкого ефекту розбіжності в показниках еко-тривоги чоловіків і жінок, а також людей молодого та зрілого віку. Молоді люди й жінки демонструють більш високу тривогу щодо власного впливу, одночасно в жінок спостерігаються більш виражені афективні симптоми. Дискусія і висновки. “HEAS-UA” є валідним і надійним інструментом, який можна ефективно використовувати для вимірювання еко-тривожності в україномовного населення, зокрема в крос-культурних дослідженнях. The aim of the study was a psychometric evaluation of the first Ukrainian-language version of the Hogg Eco-Anxiety Scale (HEAS) with subsequent comparative analysis of eco-anxiety indicators in different gender and age groups. The HEAS (Hogg et al., 2021) is a questionnaire consisting of 13 items. It measures eco-anxiety as four types of psychological responses to the modern ecological crisis: affective symptoms, rumination, behavioral symptoms, and anxiety about personal impact. The factor structure of the HEAS-UA, internal convergent and discriminant validity, composite reliability, internal consistency, measurement invariance, and concurrent validity were assessed. Methods. A direct and reverse translation of the English-language scale was conducted for the creation of the Ukrainian version of the HEAS. Via the online service, Google Forms, 446 Ukrainians (67.9% female, age M = 32.3, SD = 11.04) completed the HEAS-UA along with scales measuring depression, positive and negative affect, life satisfaction, pro- environmental behavior in the social sphere, climate change denial, and environmental self- efficacy. The data were analyzed using the statistical software JASP. The research results confirmed the superior fit of the four-factor model to the empirical data compared to other models: the second-order factor model, the bifactor model, and the one-factor model. High internal consistency of each subscale was established, and measurement invariance was confirmed across gender and age groups. Weak to moderate correlations were found between the eco-anxiety subscales and indicators of depression, subjective well-being, pro-environmental behavior, attitudes toward change climate, and environmental self- efficacy, supporting the concurrent validity of the HEAS-UA. Small effects of differences in eco- anxiety levels between men and women, as well as between young and middle-aged individuals, were identified. Young people and women exhibited higher levels of anxiety about their impact, with women also displaying more pronounced affective symptoms. Discussion and conclusions. The HEAS-UA is a valid and reliable instrument that can be effectively used to measure eco-anxiety in Ukrainian-speaking populations, particularly in cross-cultural studies.Item СТРАТЕГІЇ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕМІЩЕНИХ УКРАЇНСЬКИХ МАТЕРІВ(2025) Яблонська, Т.; Вернік, О.; Гайворонський, Г.; Yablonska, T.; Vernik, О.; Haivoronskyi, Н.Сучасні дослідження свідчать про надзвичайну травматичність вимушеного переміщення внаслідок війни; вираженість в українських переміщених жінок проявів ПТСР, тривоги, депресії. Подолання стресу війни й переміщення розглянуто через призму концепції когерентності; додатковими чинниками виступають депресивність та стилі прийняття рішень. Обґрунтовано, що в контексті психологічних наслідків війни, їх коморбідності з ПТСР, депресивним й іншими розладами та їх потенційного впливу на дітей, вивчення копінг-стратегій матерів набуває особливого значення. Метою є вивчення копінг-стратегій українських матерів в умовах війни. Вибірку склали 215 жінок віком 23–56 років, які мали дітей. Вибірка була поділена на три групи: 1) матері, які виїхали закордон (n = 74); 2) внутрішньо переміщені матері (n = 77); 3) матері, які не залишали свого місця проживання (n = 64). Методи: опитування за соціально-демографічною анкетою, шкалою SOC-29 А. Antonovskу (1993) в адаптації І. Галецької, опитувальником Brief-COPE С. Carver (1997) в адаптації Т. Яблонської та ін. (2023), Мельбурнським опитувальником прийняття рішень L. Mann et al. (1997), шкалою депресії Бека. Статистичний аналіз здійснено за допомогою SPSS версія 23 та Jamovi версія 2.2.5. Використано описові статистики, частотний і кореляційний аналізи. Результати. Установлено, що більшість матерів, незалежно від ситуації переміщення, виявляли достатній рівень когерентності, що знайшло прояв у більш конструктивних стратегіях подолання. Схарактеризовано специфіку вимірюваних показників у виокремлених групах матерів, виявлено спільні й відмінні риси. В усіх групах зафіксовано сильні обернені зв’язки когерентності з депресивністю та стратегією уникнення, тож особи з високим рівнем когерентності характеризуються відмовою від використання неконструктивних стратегій і рішень, а також нижчим рівнем депресії. У групі матерів, які виїхали закордон, виявлено сильний обернений зв’язок когерентності з депресивністю; для цих опитаних менш характерні копінги уникнення, а також прокрастинація і надпильність при прийнятті рішень; вони частіше звертаються до стратегій проблемно-орієнтованого копінгу. У групі внутрішньо переміщених матерів спостерігаються виражені обернені кореляції когерентності з показниками копінгу уникнення та неконструктивними стилями прийняття рішень – униканням, прокрастинацією, надпильністю. У групі матерів, які не залишали свого місця проживання, почуття когерентності має виражені обернені кореляції з депресивністю, копінгом ня, прокрастинацією і надпильністю в процесі прийняття рішень; ці матері меншою мірою користувалися копінгами, фокусованими на емоціях. Дискусія і висновки. Специфічність ситуації переміщення й вибірки зумовили відмінності виокремлених зв’язків порівняно з іншими дослідженнями. З’ясовано обернені кореляції почуття когерентності з неадаптивною стратегією уникнення в усіх групах матерів, що дозволяє розглядати когерентність як рису, що утримує особу від неконструктивних стратегій і рішень. Крім того, в усіх групах матерів когерентність обернено корелює з депресивністю, що дозволяє розглядати її як чинник, який запобігає депресії; відповідно, розвиток почуття когерентності доцільно покласти в основу програм психологічної допомоги. Modern research shows the extreme trauma of forced displacement as a result of war; the severity of PTSD, anxiety, and depression in Ukrainian displaced women. Overcoming the stress of war and displacement is considered through the prism of the concept of coherence; additional factors are depression and decision- making styles. It is substantiated that in the context of the psychological consequences of war, their comorbidity with PTSD, depression, and other disorders, and their potential impact on children, the study of mothers’ coping strategies is of particular importance. The purpose of the study is to investigate the coping strategies of Ukrainian mothers in the context of war. The sample consisted of 215 women aged 23–56 who had children. The sample was divided into three groups: 1) mothers who went abroad (n = 74); 2) internally displaced mothers (n = 77); 3) mothers who did not leave their place of residence (n = 64). Methods: a survey based on a socio-demographic questionnaire, SOC-29 scale by A. Antonovsky (1993) adapted by I. Haletska, Brief-COPE questionnaire by C. Carver (1997) adapted by T. Yablonska et al. (2023), Melbourne Decision Making Questionnaire by L. Mann et al. (1997) and Beck Depression Scale. Statistical analysis was performed using SPSS version 23 and Jamovi version 2.2.5. Descriptive statistics and frequency and correlation analyses were used. Results. It was found that most mothers, regardless of the situation of displacement, showed a sufficient level of coherence, which was manifested in more constructive coping strategies. The specifics of the measured indicators in the selected groups of mothers are characterized, and common and distinctive features are identified. In all groups, strong inverse relationships of coherence with depression and avoidance strategies were recorded, so individuals with a high level of coherence are characterized by the refusal to use unconstructive strategies and solutions, as well as lower levels of depression. In the group of mothers who went abroad, a strong inverse relationship between coherence and depression was found; these respondents are less likely to use avoidance coping, as well as procrastination and overvigilance in decision-making; they are more likely to use problem-oriented coping strategies. In the group of internally displaced mothers, there are pronounced inverse correlations of coherence with indicators of avoidance coping and non- constructive decision-making styles – avoidance, procrastination, and vigilance. In the group of mothers who did not leave their place of residence, the sense of coherence has pronounced inverse correlations with depression, avoidance coping, procrastination, and vigilance in decision-making; these mothers used emotion-focused coping to a lesser extent. Discussion and Conclusions. The specificity of the displacement situation and the sample led to differences in the identified relationships compared to other studies. The inverse correlations of a sense of coherence with the maladaptive avoidance strategy in all groups of mothers were found, which allows us to consider coherence as a trait that keeps a person from unconstructive strategies and decisions. In addition, in all groups of mothers, coherence is inversely correlated with depression, which allows it to be considered as a factor that prevents depression; accordingly, the development of a sense of coherence should be the basis of psychological assistance programs.Item FEATURES OF THE ATTRIBUTIONAL STYLE OF INDIVIDUALS WITH ALEXITHYMIA AND PSYCHOPATHY(2024) Stepura, E.; Zavhorodnia, O.; Sushchynska, T.; Степура, Є.; Завгородня, О.; Сущинська, Т.The aim of the study is to determine the features of the attributional style of individuals with alexithymia and psychopathy. Methods. Theoretical methods: analysis and generalization of theoretical propositions related to the research problem, based on a review of scientific sources and research data; empirical methods: Seligman Attributional Style Questionnaire (Seligman, 2006), 26-item Toronto Alexithymia Scale (Taylor et al. 1985), Levenson Self-Report Psychopathy Scale (Levenson, 1995); methods of mathematical statistics. Results. The interrelations between alexithymia, psychopathic traits, and attributional style were studied. A negative correlation between alexithymia and the general level of optimism was established (R = –.32; p < .010). It was found that the primary factor of psychopathy has a weak but significant direct correlation with alexithymia (R = .20; p < .050). Secondary psychopathy has a high direct correlation with alexithymia (R = .46; p < .010). It was determined that the primary factor of psychopathy has a direct correlation with the general level of optimism (R = .29; p < .010). A negative correlation between secondary psychopathy and the general level of optimism was noted (R = –.28; p < .010). Numerous significant inverse correlations between specific cognitive attitudes that constitute an optimistic attributional style, alexithymia, and the secondary factor of psychopathy were identified. Discussion and conclusions. The specific features of the attributional style of individuals with alexithymia and psychopathy were determined, and the connections of psychological constructs with the components of the attributional style were clarified. The presence of a relationship between alexithymia and primary and secondary psychopathy was demonstrated. It was found that individuals with alexithymia and secondary psychopathy are characterized by a pessimistic attributional style, whereas those with primary psychopathy are characterized by an optimistic attributional style. The attributional style of people with secondary psychopathy is mainly depressogenic, in contrast to people with primary psychopathy, in whom such a feature is not observed. The study results may be useful in choosing psychocorrectional strategies for individuals with alexithymia and psychopathy. Метою дослідження є визначення особливостей атрибутивного стилю осіб з алекситимією та психопатією. Методи. Теоретичні: аналізування та узагальнення теоретичних положень, дотичних до досліджуваної проблеми, на основі огляду наукових джерел і даних досліджень емпіричні: опитувальник атрибутивного стилю М. Селігмана (Seligman 2006), Торонтська алекситемічна шкала (TAS-26) (Taylor et al. 1985), опитувальник на виявлення психопатії М. Левенсона (Levenson et al. 1995); математико-статистичні методи. Результати. Досліджено взаємозв’язки алекситимії, психопатичних проявів особистості та атрибутивного стилю. Встановлено зворотну кореляцію алекситимії із загальним рівнем оптимізму (R = – .32; p < .010). З’ясовано, що первинний фактор психопатії має слабку, але значущу пряму кореляцію з алекситимією (R = .20; p < .050). Вторинна психопатія має високий показник прямої кореляції з алекситимією (R = .46; p < .010). Визначено, що первинний фактор психопатії має прямий зв’язок із загальним рівнем оптимізму (R = .29; p < .010). Констатовано зворотну кореляцію між вторинною психопатією та загальним рівнем оптимізму (R = – .28; p < .010). Виявлено численні значущі обернені кореляції окремих когнітивних настановлень, які складають оптимістичний атрибутивний стиль, з алекситимією та вторинним фактором психопатії. Дискусія і висновки. Визначено особливості атрибутивного стилю осіб з алекситимією та психопатією, з’ясовано зв’язки психологічних конструктів зі складовими атрибутивного стилю, показано наявність зв’язку між алекситимією та первинною і вторинною психопатією. З’ясовано, що для людей з алекситимією та вторинною психопатією характерний песимістичний атрибутивний стиль, тоді як особи з первинною психопатією характеризуються оптимістичним атрибутивним стилем. Атрибутивний стиль людей із вторинною психопатією є переважно депресогенним, на відміну від осіб із первинною психопатією, у яких така особливість не спостерігається. Результати дослідження можуть бути корисні в контексті вибору стратегій психокорекційного впливу на осіб з алекситимією та психопатією.Item ADAPTIVE POTENTIAL OF ADULTS WITH ATTENTION DEFICIT/HYPERACTIVITY DISORDER (ADHD)(2024) Hrys, A.; Chepeleva, N.; Tkachuk, T.; Tor, L.; Грись, А.; Чепелєва, Н.; Ткачук, Т.; Тьор, Л.The aim was a theoretical-empirical study of the adaptive potential of adults with attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD). Methods. The sample consisted of adults with ADHD, totaling n = 32, of which n = 16 were female (50.00%) and n = 16 were male (50.00%). The participants’ ages ranged from 20 to 54 years (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). A theoretical-empirical complex of methods was used, which included theoretical methods: retrospective analysis, synthesis, comparison, and generalization, as well as empirical methods: “The Work and Social Adjustment Scale” (W&SAS) (Mundt et al., 2002); “Zung Self-Rating Depression Scale” (ZSDS) (Zung, 1965); “Impact of Even Scale – Revised” (IES-R) (Sveen et al., 2010); “Generalized Anxiety Disorder Assessment Scale” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; adapted by N. Aleksina et al., 2024) and “New Methodology for Diagnosing Psychosocial Maladjustment” (NDMPM) (Herasymenko, 2018). Results and discussion. It was established that the parameter “work” has statistically significant correlations with depressiveness, anxiety disorders, and types of responses to traumatic events (p < .001). It was noted that the area where participants feel most comfortable is “personal leisure”, which is associated with the protective response of avoidance and anxiety disorders. It was argued that avoidance, as a defense mechanism and type of response to a traumatic event, only increases the tendency towards isolation and distancing. It was suggested that a constructive organization of the workspace for individuals with ADHD would enhance their adaptive capacity. Conclusions. The study of the adaptive potential of adults with ADHD revealed significant patterns of work and social adaptation among the participants. It was summarized that acceptance and support from the environment are crucial; tolerance and the absence of stigma within the family, workplace, and society at large had a positive effect; isolation is partly accompanied by a lack of support, which can lead to severe manifestations of ADHD and comorbid disorders; the impact of traumatic events was reflected in the mental states of the participants. Метою є теоретико-емпіричне дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку з розладом дефіциту уваги/гіперактивності. Методи. Вибіркову сукупність склали особи дорослого віку із РДУГ, загальною кількістю n = 32, з яких жіночої статі – n = 16 (50.00%) і чоловічої – n = 16 (50.00%). Вік досліджуваних знаходився в межах від 20 до 54 років (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). Використано теоретико-емпіричний комплекс методів, з яких теоретичні: ретроспективне аналізування, синтезування, порівняння і узагальнення та емпіричні методи: “Шкала робочої та соціальної адаптації” (ШРСА) (Mundt et al., 2002); “Шкала депресії Цунга” (ШДЦ) (Zung, 1965); “Шкала оцінки впливу травматичної події” (ШОВТП) (Sveen et al., 2010); “Шкала оцінки генералізованого тривожного розладу” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; адаптація Н. Алексіна та ін., 2024) і “Нова методика діагностики психосоціальної дезадаптації” (НМДПД) (Herasymenko, 2018). Результати і дискусія. Констатовано, що параметр “робота” володіє всіма статистично достовірними зв’язками з депресивністю, тривожним розладом і типами реагування на травматичну подію (p < .001). Зазначено, що сферою, в якій досліджувані найкомфортніше себе почувають, є “особисте дозвілля”, що зв’язане із захисною реакцією уникання і тривожним розладом. Аргументовано, що уникання як захисний механізм і тип реагування на травматичну подію тільки підвищує схильність до ізольованості й дистантності. Зроблено припущення, що конструктивна організація робочого простору осіб із РДУГ дозволить підвищити адаптаційну спроможність останніх. Висновки. Дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку із РДУГ дозволило з’ясувати достовірні закономірності робочої та соціальної адаптації досліджуваних. Узагальнено, що важливе значення має прийняття й підтримка оточення; толерантність і відсутність стигматизації в родині, в колективі й загалом у суспільстві мають позитивний ефект; ізольованість почасти супроводжується відсутністю підтримки, що може призвести до важких проявів РДУГ і коморбідних розладів; вплив травматичної події позначається на протіканні психічних станів досліджуваних.