Інсайт: психологічні виміри суспільства (Вип. 1-13)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/9365
Browse
6 results
Search Results
Item ІНТЕГРАЦІЯ ОЦІНКИ ПРОДУКТИВНОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ ЗІ СТРАТЕГІЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ(2025) Абдикалікова, М.; Айкінбаєва, Г.; Abdykalikova, M.; Aikinbayeva, G.Метою дослідження є визначення ефек- тивності науково обґрунтованих методів оці- нювання роботи співробітників у сучасних організаціях, зокрема у фармацевтичній про- мисловості. Дослідження спрямоване на ін- теграцію процесу оцінки в стратегію розвит- ку організації, забезпечуючи узгодження як із внутрішніми, так і зовнішніми факторами середовища. Крім того, воно орієнтоване на вивчення корисності тестів jobEQ для вимі- рювання ставлення до роботи, мотивації та емоційного інтелекту. Методи. У дослідженні використано всебічний огляд наявної літера- тури з питань залучення працівників та оцін ки продуктивності, з акцентом на виявлен- ні прогалин у поточних методологіях. Огляд включає аналізування інструментів jobEQ, зокрема “Опитувальника ставлення та моти- вації до роботи” (iWAM), “COMET” та “Опиту- вальника систем цінностей” (VSQ) для оцінки їх ефективності у прогнозуванні поведінки та продуктивності співробітників у різних кон- текстах роботи. Результати. Отримані резуль- тати показують, що, хоча існують різні методи оцінки залученості працівників, вони часто не враховують унікальні зовнішні та внутрішні фактори середовища організаційних струк- тур. Тести jobEQ, зокрема “iWAM” та “COMET/ EQ”, надають цінну інформацію про стилі мис- лення співробітників, мотиваційні переваги та емоційний інтелект, що мають вирішальне значення для узгодження індивідуальної про- дуктивності з цілями організації. Висновки. Узагальнено, що інтеграція науково обґрун- тованих методів оцінки ефективності спів- робітників зі стратегією розвитку організа- ції має вирішальне значення для досягнення стратегічних цілей і підвищення загальної ефективності. Тести jobEQ пропонують пер- спективний підхід до вимірювання ключових аспектів залученості співробітників, але не- обхідні подальші дослідження для розробки інструментів оцінки, що повністю враховують складнощі як зовнішнього, так і внутрішнього середовища організації. The purpose of this study is to evaluate the effectiveness of scientifically based methods for assessing employee performance in modern organizations, particularly in the pharmaceutical industry. The research aims to integrate the evaluation process into the organization’s development strategy, ensuring alignment with both internal and external environmental factors. Furthermore, it focuses on examining the utility of jobEQ tests for measuring work attitudes, motivation, and emotional intelligence. Methods. The study employs a comprehensive review of existing literature on employee involvement and performance assessment, with a focus on identifying gaps in current methodologies. It also includes an analysis of jobEQ tools, specifically the Inventory for Work Attitude & Motivation (iWAM), COMET, and the Values Systems Questionnaire (VSQ), to evaluate their effectiveness in predicting employee behavior and performance in various job contexts. Results. The findings reveal that while various methods for assessing employee involvement exist, they often fail to account for the unique external and internal environments of organizational structures. The jobEQ tests, particularly iWAM and COMET/EQ, provide valuable insights into employee thinking styles, motivational preferences, and emotional intelligence, which are critical for aligning individual performance with organizational goals. Conclusions. To summarize, the integration of evidence-based employee performance evaluation methods with an organization's development strategy is crucial for achieving strategic goals and enhancing overall effectiveness. The jobEQ tests offer a promising approach to measuring key aspects of employee engagement, but further research is needed to develop assessment tools that fully consider the complexities of both the external and internal organizational environment.Item АТРИБУТИВНИЙ СТИЛЬ ЯК ЗАХИСНИЙ МЕХАНІЗМ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ-АКТИВІСТІВ(2025) Бохонкова, Ю.; Сербін, Ю.; Завацька, Н.; Данко, Д.; Bokhonkova, Y.; Serbin, І.; Zavatskа, N.; Danko, D.Метою є дослідження психологічних закономірностей функціонування атрибутивного стилю як захисного механізму поведінки студентів-активістів у вимірах навчально-професійної діяльності. Учасниками дослідження були студентські активісти, що опановували освітні програми соціономічного напряму в закладах вищої освіти України (n = 52). Респонденти знаходилися у віковому діапазоні від 18 до 25 років. Описові характеристики вибірки: M = 20.21; Me = 20.00; Mo = 19.00; SD = ±4.19. Методи. Відбір студентів-активістів здійснено за допомогою методики “Соціометрія” (Moreno, 1951). Змінні дослідження з’ясовано психодіагностичними інструментами: “Опитувальник атрибутивного стилю для дорослих” (ОАСД) (Peterson et al., 1982) і “Способи поведінки подолання” (Folkman, Lazarus, 1980). Використано непараметричні статистичні критерії для емпіричної обробки даних. Результати. Застосовано констатувальну стратегію дослідження. Зафіксовано високі ідентичні параметри “персоналізації доброго” і “персоналізації поганого”, що засвідчили амбівалентні ознаки атрибутивного стилю. Пояснено ознаки амбівалентності особливостями юнацького віку, зокрема максималістськими проявами, крайнощами в досягненні бажаного результату, конвергентною позицією респондентів. Констатовано, що захисні механізми поведінки студентів-активістів реалізуються виключно через три конструктивні поведінкові стратегії – самоконтроль, прийняття відповідальності та розв’язання проблеми – і чотири деструктивні – конфронтація, дистанціювання, втеча й пошук соціально підтримки. Аргументовано відсутність достовірного зв’язку з конструктивною переоцінкою тим, що в процесі й результаті навчально-професійної діяльності респондентам доводиться постійно оцінювати, осмислювати, раціоналізувати та інтелектуалізувати, що не дозволяє сприймати конструктивну переоцінку як спосіб поведінки подолання. З’ясовано і статистично підтверджено перевагу персоналізації доброго за копінгом “прийняття відповідальності” й перевагу персоналізації поганого за копінгом “втеча”. Дискусія і висновки. Узагальнено, що дослідження атрибутивного стилю як за-хисного механізму поведінки студентів-активістів є узвичаєним способом, за допомогою якого вони пояснюють причини та наслідки несприятливого перебігу подій у контексті пошуку конструктивних і деструктивних способів поведінки подолання. Отримані результати пояснюють низку сценаріїв поведінки студентів-активістів і можуть становити інтерес для організаторів роботи зі студентською молоддю. The aim of this study is to investigate the psychological patterns of the functioning of the attributional style as a defense mechanism of student activists’ behavior within the framework of their educational and professional activities. The participants in the study were student activists enrolled in socionomic educational programs in higher education institutions in Ukraine (n = 52). The respondents were between 18 and 25 years. Descriptive statistics of the sample: M = 20.21; Me = 20.00; Mo = 19.00; SD = ±4.19. Methods. Student activists were selected using the “Sociometry” methodology (Moreno, 1951). The research variables were assessed with psychodiagnostic tools: the “Attributional Style Questionnaire for Adults” (ASQ) (Peterson et al., 1982) and the “Ways of Coping Questionnaire” (Folkman & Lazarus, 1980). Non-parametric statistical criteria were used for the empirical data processing. Results. A descriptive research strategy was applied. High identical parameters for “personalization of the good” and “personalization of the bad” were recorded, indicating ambivalent characteristics of the attributional style. Ambivalence was explained through the characteristics of adolescence, particularly maximalist manifestations, extremes in achieving desired outcomes, and the convergent position of the respondents. It was found that the defense mechanisms of activist students’ behavior are realized exclusively through three constructive behavioral strategies – self-control, acceptance of responsibility, and problem-solving – and four destructive strategies – confrontation, distancing, escape, and seeking social support. The lack of a significant correlation with constructive reinterpretation was argued, suggesting that in the process and outcome of their educational and professional activities, respondents continuously engage in evaluation, reflection, rationalization, and intellectualization, which prevents them from perceiving constructive reinterpretation as a coping behavior. It was clarified and statistically confirmed that “personalization of the good” is favored in conjunction with the coping strategy of “acceptance of responsibility”. In contrast, “personalization of the bad” is favored in connection with the coping strategy “escape”. Discussion and Conclusions. It was summarized that the study of the attributional style as a defense mechanism of student activists’ behavior represented an established way to explain the causes and consequences of unfavorable events in the context of seeking constructive and destructive coping behaviors. The results obtained clarify a range of behavioral scenarios of student activists and may be of interest to those who organize work with student youth.Item SELF-ORGANIZATION OF STUDENT YOUTH UNDER CONDITIONS OF SOCIAL UNCERTAINTY(2024) Hoian*, I.; Гоян*, I.; Yakovleva, S.; Яковлева, С.; Hulias, I.; Гуляс, I.; Fomina, I.; Фоміна, I.The aim is a theoretical and empirical research of the psy chological characteristics and types of self-organization among student youth in conditions of social uncertainty. Methods. The sample consisted of students from three levels of higher education who were studying at universi ties in Ukraine, a total of 362 individuals (M = 22.86; SD = ±2.84). An important criterion that united the subjects is that, during the martial law all of them found themselves in a difficult social situation, and their living and study ing underwent significant spatiotemporal and content changes. Psychodiagnostic methods that were validated by psychologists on Ukrainian samples were used. The main dimensions of readiness for change, self-organi zation, and self-regulation were determined by: “Read iness to Change Questionnaire” (RCQ) (Rollnick et al., 1992); “Self-Organization of Activity Test-Questionnaire” (SOATQ) (Mandrikova, 2010); and the questionnaire “Style of Behavior Self-Regulation” (SBSR) (Morosanova, 1991). Results. Twenty-five statistically significant correlations (p < .050; p < .010; p < .001) were identified, demonstrat ing regular dependencies among the researched parame ters. Through cluster analysis using the k-means method, four types of self-organization among student youth in conditions of social uncertainty were established: “Adven turous self-organization” (AS) (Cluster 1, n = 47; 12.98%); “Optimistic self-organization” (OS) (Cluster 2, n = 143; 39.50%); “Passionate self-organization” (PS) (Cluster 3, n = 97; 26.80%) and “Tolerant self-organization” (TS) (Cluster 4, n = 75; 20.72%). Discussionandconclusions. It was substantiated that “adventurousness”, which has the strongest direct correlation with “purposefulness” (R = .231; p < .001), is dangerous. It is explained that a high level of purposefulness and constructive ambition, which is characteristic of student organization leaders, defi nitely borders on adventurousness, with youthful maxi malism and can bring record results and feats, as well as have reverse consequences and deep disappointments. It is substantiated that “AS” and “PS” are destructive, while “OS” and “TS” are constructive types of self-organiza tion. It is summarized that the outlined types represent a successful attempt at clustering the empirical data with the aim to discover new knowledge. It is recommended that the obtained results be implemented in the structural units of higher education institutions that work with stu dent youth Метою є теоретико-емпіричне дослідження психо логічних особливостей і типів самоорганізовано сті студентської молоді в умовах соціальної неви значеності. Методи. Вибіркову сукупність склали здобувачі трьох рівнів вищої освіти, які навчалися в університетах України, загальною кількістю 362 особи (M = 22.86; SD = ±2.84). Важливим кри терієм, що об’єднав досліджуваних є те, що під час воєнного стану всі вони опинилися у складній соціальній ситуації, а їхнє проживання і навчання зазнало суттєвих просторово-часових і змістових змін. Застосовано психодіагностичні методики, які пройшли апробацію дослідниками-психологами на українських вибірках. Основні виміри параметрів готовності до змін, самоорганізації та саморегуляції визначено: “Опитувальником особистісної готов ності до змін” (ООГЗ) (Rollnick et al., 1992); “Тест-о питувальником самоорганізації діяльності” (ТОСД) (Мандрикова, 2010); опитувальником “Стиль само регуляції поведінки” (ССП) (Morosanova, 1991). Результати. З’ясовано двадцять п’ять статистично достовірних зв’язків (р<.050; р<.010; <.001), які про демонстрували закономірні залежності досліджу ваних параметрів. Кластерним аналізом методом k-середніх установлено чотири типи самооргані зованості студентської молоді в умовах соціальної невизначеності: “Авантюрна самоорганізованість” (АС) (кластер 1, n = 47; 12.98%); “Оптимістична самоорганізованість” (ОС) (кластер 2, n = 143; 39.50%); “Пристрасна самоорганізованість” (ПС) (кластер 3, n = 97; 26.80%) і “Толеруюча самоорга нізованість” (ТС) (кластер 4, n = 75; 20.72%). Диску сія і висновки. Обґрунтовано, що “авантюрність”, яка володіє найміцнішим прямим зв’язком із “ціле спрямованістю” (R = 231; p <.001), є небезпечною. Пояснено, що високий рівень цілеспрямованості, конструктивної амбіційності, який притаман ний лідерам студентських організацій, безумовно межує з авантюрністю, з юнацьким максималізмом і може приносити рекордні результати та подвиги, а також мати зворотні наслідки і глибокі розча рування. Обґрунтовано, що “АС” і “ПС” є деструк тивними, а “ОС” і “ТС” – конструктивними типами самоорганізованості. Узагальнено, що окреслені типи є вдалою спробою кластеризації емпіричного масиву даних із метою з’ясування нових знань. Рекомендовано отримані результати впровадити у структурні підрозділи закладів вищої освіти, які працюють зі студентською молоддю.Item EMPATHY AS A RESOURCE OF SOCIO-PSYCHOLOGICAL SUPPORT IN THE SYSTEM OF FACTORS OF VOLUNTEERING(2021) Koval, H. V.; Spitsyna, L. V.; Коваль, Г. В.; Спіцина, Л. В.The article analyzes the role and place of empathy in the specifics of socio-psychological determination of volunteering. The purpose of the research is to reveal the place and role of particular components of empathy in the system of factors of socio-psychological determination of volunteering. Research methods. The research was undertaken through filling up a volunteer application form. In particular, this research relies on data obtained due to the processing of the following methods: Interpersonal Reactivity Index (“IRI”) by M. Davis and by Portrait Values Questionnaire (“PVQ”) by S. Schwartz. It is also based on the respondents’ gender-age characteristics. The survey sample comprises 302 volunteers aged 17 to 80 from 15 Ukrainian cities. Results. Statistically significant differences between the volunteers’ sample group and relevant normative samples regarding variances in the most IRI indicators have been shown. The complex structure of interrelations between particular components of empathy and value-motivational tendencies of a volunteer has been reproduced. Moreover, the authors have found out the gender-age differences between the volunteers in terms of the ascertained interrelations of the components of empathy and value-motivational tendencies. Conclusions. The research has identified empathy’s peculiarities which are an important component in the system of factors of socio-psychological determination of volunteering and allow establishing interrelation with the system of personal values of a volunteer, his age and gender. Thus, there is the interrelation between the personal value-motivational tendencies and empathic recourse which a volunteer manages in emergency. Development prospect of the issue under consideration involves a follow-up study and IRI adaptation for Ukrainian sample. Стаття присвячена аналізуванню ролі та місця емпатії в специфіці соціально-психологічного зумовлення волонтерської діяльності. Метою дослідження є розкриття місця та ролі окремих складових емпатії в системі чинників соціально-психологічного зумовлення волонтерської діяльності. Методи дослідження. Дослідження реалізовано шляхом заповнення індивідуального бланку питальника волонтера. Зокрема, для поточного дослідження використано дані, які було отримано за результатами опрацювання методик: “Міжособистісний індекс реактивності” (“IRI”) М. Девіса та “Портретний питальник цінностей” (“PVQ”) Ш. Шварца. А також характеристик гендерно-вікової приналежності респондентів. Вибірку дослідження склали 302 волонтери, віком від 17 до 80 років з понад 15-ти міст України. Результати. Показано наявність статистично достовірних відмінностей між вибіркою волонтерів та окремими нормативними вибірками стосовно розбіжностей за більшістю показників методики “IRI”. Відтворено складну структуру взаємозв’язків між окремими складовими емпатії та ціннісно-мотиваційними тенденціями волонтера. Крім того, було встановлено наявність гендерно-вікових відмінностей між волонтерами щодо установлених взаємозв’язків між складовими емпатії та ціннісно-мотиваційними тенденціями. Висновки. Виявлено особливості емпаті ї, що виступають вагомим складником в системі чинників соціально-психологічного зумовлення волонтерської діяльності та дозволяють установити взаємозв’язок з системою індивідуальних цінностей волонтера, його віковою та гендерною приналежністю. Зокрема, спостерігається взаємозв’язок між індивідуальними ціннісно-мотиваційними тенденціями та тим емпатійним ресурсом, яким володіє волонтер у ситуації допомоги. Перспективу розробки висвітленої проблематики складає подальше дослідження та адаптація методики “IRI” для україномовної вибірки.Item ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ(2019) Шебанова, В. І.; Нікітенко, Г. О.; Shebanova, V. I.; Nikitenko, H. O.У статті досліджується актуальна проблема мотивації до військової діяльності. Проведений теоретичний аналіз наукової літератури вказує на те, що мотивація до військово-професійної діяльності військовослужбовців є складною системою мотивів, що активує та спрямовує особистість до професійної діяльності. Мета: презентувати результати дослідження особливостей мотивів вступу на військову службу та особливості мотивації військовослужбовців з різним досвідом служби. Емпіричну вибірку досліджування скалили 126 військовослужбовців з різним досвідом військової служби, у віці від 20 до 46 років. Методи. З метою вивчення особливостей мотиваційного компоненту структури психологічної готовності військовослужбовців до військово-професійної діяльності нами використано авторську анкету «Вивчення впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на психологічну готовність мобілізованих осіб до військової служби». Обробка даних проводилася із застосуванням t-критерія Стьюдента для незалежних вимірів, процедури Z-перетворення та факторного аналізу. Результати. Виявлено, що саме мотиваційний компонент здійснює системоутворюючий вплив на внутрішній та зовнішній фактори структури психологічної готовності військовослужбовців через реалізацію стимулюючої, регулятивної та смислоутворювальної функцій. З’ясовано, що основними мотивами вступу військовослужбовців на службу є: самореалізація, отримання визнання, патріотичність (прагнення захищати Батьківщину) та вирішення особистих проблем. Установлено, що чим більший стаж військової служби, тим частіше виникають позитивні думки на звістку про призив. Особи з досвідом контрактної служби демонструють більш позитивне ставлення до військової служби, значущість її проходження, мають більш високий рівень мотивації до виконання військово-професійної діяльності, ніж особи без досвіду військової служби. Висновки. З досвідом служби посилюється позитивне ставлення до професійної діяльності військового, підвищується внутрішня мотивація, загальний рівень психологічної готовності до військової служби. The article deals with the urgent problem of motivation for military activity. The theoretical analysis of scientific literature indicates that the motivation for military-professional activity of military personnel is a complex system of motives that activates and directs the person to professional activity. Purpose. The aim of the article is to present the results of the study of features of motives for joining military service and features of motivation of servicemen with different military service experience. An empirical sample included of 126 military personnel by persons, ranging in age from 20 to 46 years. Methods. In order to study the peculiarities of the motivational component of the structure of psychological readiness of military personnel for military professional activity, we used the author’s questionnaire "Determining the influence of internal and external factors on the psychological readiness of mobilized persons to military service". Among the methods of mathematical and statistical data processing, Student’s t-criterion for independent measurements, the Z-transform procedure and factor analysis have been used. Results. It has been found out that the motivational component that exerts a systematic influence on the internal and external factors of the structure of psychological readiness of military personnel through the implementation of stimulating, regulatory and meaning-forming functions. It has been established that the main motives for joining the military are: self-realization, recognition, patriotism (desire to defend the Motherland) and solving personal problems. It has been found out that the greater military service experience; the more likely there are positive thoughts on the news of the call. Persons with experience of contract service demonstrate a more positive attitude to military service, the importance of its passage; have a higher level of motivation to perform military professional activity than persons without experience of military service. Conclusions. The positive attitude towards the professional activity of the military, the internal motivation, the general level of psychological readiness for military service increases with service experience.Item ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЧИННИКІВ СХИЛЬНОСТІ ДО ПРОКРАСТИНАЦІЇ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ(2019) Бабатіна, С. І.; Світенко, С. В.; Babatina, S. I.; Svitenko, S. V.Мета. Метою дослідження є вивчення психологічного змісту феномену прокрастинації у контексті різних теоретичних підходів, особливостей її впливу на діяльність особистості з позиції емоційного, когнітивного та поведінкового проявів та емпіричне встановлення зв’язку поведінкових патернів із відтермінуванням особами юнацького віку. У дослідженні взяли участь 20 студентів четвертого курсу, спеціальності «Психологія» Херсонського державного університету. Методи. Для реалізації поставленої мети використано такі методи та методики дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, шкала загальної прокрастинації К. Лей, опитувальник «Багатомірні шкали перфекціонізму Хьюітта–Флетта», опитувальник тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна, опитувальник «Мотивація успіху та уникнення невдачі» А. О. Реана. Результати. Теоретичний огляд проблеми прокрастинації дозволив уточнити фактори, що впливають на частоту і інтенсивність прояву прокрастинації. Розглянути основні теоретичні підходи до розуміння феномену відкладання з позицій психодинамічного, поведінкового та когнітивного підходу. Емпіричне дослідження дозволило встановити, що серед досліджуваних частіше домінує середній рівень прокрастинації. Такі респонденти схильні час від часу демонструвати у поведінкових патернах відкладання справ та прийняття рішень на певний час. Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати про наявність прямого зв’язку між ситуативною тривожністю та прокрастинацією. При збільшенні рівня тривожності як особистісної так і ситуативної, збільшується відтермінування, що позначається на усіх сферах життєдіяльності, тобто коли студент не впевнений у результативності виконання поставленого завдання, хвилюється перед якоюсь справою, є висока ймовірність відкладання запланованого на потім; також встановлено у досліджені оберненні зв’язки між ситуативною тривожністю та мотивацією, отримані дані дозволяють стверджувати, що при збільшенні тривожності особистості у неї зменшується мотивація, а отже відтермінування та відкладання вирішення запланованих справ стає неминучим. Objective. The objective of the research is to study the psychological content of the phenomenon of procrastination in the context of different theoretical approaches, the peculiarities of its impact on the activity of the individual from the standpoint of emotional, cognitive and behavioral manifestations and empirically establish the relationship of behavioral patterns to the procrastination of adolescents. The study involved 20 fourth-year students of Kherson State University majoring in Psychology. Methods. The following methods and research methodologies were used for achievement of the objective: theoretical analysis of scientific literature sources, generalization of psychological data on the problem under study, C. Ley's General Procrastination Scale, questionnaire «Hewitt-Flett Multidimensional Perfectionism Scale», Spielberger-Hanin Test Anxiety Inventory, «Motivation to Approach Success and to Avoid Failure» questionnaire by А. A. Rean. Results. The theoretical review of the problem of procrastination has enabled to clarify the factors that affect the frequency and intensity of procrastination manifestations. The work contains consideration of basic theoretical approaches to understand the phenomenon of postponement from the standpoint of psychodynamic, behavioral and cognitive approaches. The empirical study has shown that the average level of procrastination is more prevalent among the studied subjects. Such respondents tend to occasionally demonstrate action and decision making postponement in behavioral patterns. Conclusions. The results suggest that there is a direct link between situational anxiety and procrastination. As the level of anxiety, both personal and situational, increases, the postponement increases as well, affecting all spheres of life. That is, when a student is not sure of the effectiveness of the task, worries about a particular work, there is a high probability of postponement of the planned action. The study has also established the reverse causality between situational anxiety and motivation. The obtained data suggest that increasing person’s anxiety causes decrease in motivation, and therefore delay and postponement of the resolution of planned tasks becomes inevitable.