Інсайт: психологічні виміри суспільства (Вип. 1-12)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/9365
Browse
3 results
Search Results
Item FEATURES OF THE ATTRIBUTIONAL STYLE OF INDIVIDUALS WITH ALEXITHYMIA AND PSYCHOPATHY(2024) Stepura, E.; Zavhorodnia, O.; Sushchynska, T.; Степура, Є.; Завгородня, О.; Сущинська, Т.The aim of the study is to determine the features of the attributional style of individuals with alexithymia and psychopathy. Methods. Theoretical methods: analysis and generalization of theoretical propositions related to the research problem, based on a review of scientific sources and research data; empirical methods: Seligman Attributional Style Questionnaire (Seligman, 2006), 26-item Toronto Alexithymia Scale (Taylor et al. 1985), Levenson Self-Report Psychopathy Scale (Levenson, 1995); methods of mathematical statistics. Results. The interrelations between alexithymia, psychopathic traits, and attributional style were studied. A negative correlation between alexithymia and the general level of optimism was established (R = –.32; p < .010). It was found that the primary factor of psychopathy has a weak but significant direct correlation with alexithymia (R = .20; p < .050). Secondary psychopathy has a high direct correlation with alexithymia (R = .46; p < .010). It was determined that the primary factor of psychopathy has a direct correlation with the general level of optimism (R = .29; p < .010). A negative correlation between secondary psychopathy and the general level of optimism was noted (R = –.28; p < .010). Numerous significant inverse correlations between specific cognitive attitudes that constitute an optimistic attributional style, alexithymia, and the secondary factor of psychopathy were identified. Discussion and conclusions. The specific features of the attributional style of individuals with alexithymia and psychopathy were determined, and the connections of psychological constructs with the components of the attributional style were clarified. The presence of a relationship between alexithymia and primary and secondary psychopathy was demonstrated. It was found that individuals with alexithymia and secondary psychopathy are characterized by a pessimistic attributional style, whereas those with primary psychopathy are characterized by an optimistic attributional style. The attributional style of people with secondary psychopathy is mainly depressogenic, in contrast to people with primary psychopathy, in whom such a feature is not observed. The study results may be useful in choosing psychocorrectional strategies for individuals with alexithymia and psychopathy. Метою дослідження є визначення особливостей атрибутивного стилю осіб з алекситимією та психопатією. Методи. Теоретичні: аналізування та узагальнення теоретичних положень, дотичних до досліджуваної проблеми, на основі огляду наукових джерел і даних досліджень емпіричні: опитувальник атрибутивного стилю М. Селігмана (Seligman 2006), Торонтська алекситемічна шкала (TAS-26) (Taylor et al. 1985), опитувальник на виявлення психопатії М. Левенсона (Levenson et al. 1995); математико-статистичні методи. Результати. Досліджено взаємозв’язки алекситимії, психопатичних проявів особистості та атрибутивного стилю. Встановлено зворотну кореляцію алекситимії із загальним рівнем оптимізму (R = – .32; p < .010). З’ясовано, що первинний фактор психопатії має слабку, але значущу пряму кореляцію з алекситимією (R = .20; p < .050). Вторинна психопатія має високий показник прямої кореляції з алекситимією (R = .46; p < .010). Визначено, що первинний фактор психопатії має прямий зв’язок із загальним рівнем оптимізму (R = .29; p < .010). Констатовано зворотну кореляцію між вторинною психопатією та загальним рівнем оптимізму (R = – .28; p < .010). Виявлено численні значущі обернені кореляції окремих когнітивних настановлень, які складають оптимістичний атрибутивний стиль, з алекситимією та вторинним фактором психопатії. Дискусія і висновки. Визначено особливості атрибутивного стилю осіб з алекситимією та психопатією, з’ясовано зв’язки психологічних конструктів зі складовими атрибутивного стилю, показано наявність зв’язку між алекситимією та первинною і вторинною психопатією. З’ясовано, що для людей з алекситимією та вторинною психопатією характерний песимістичний атрибутивний стиль, тоді як особи з первинною психопатією характеризуються оптимістичним атрибутивним стилем. Атрибутивний стиль людей із вторинною психопатією є переважно депресогенним, на відміну від осіб із первинною психопатією, у яких така особливість не спостерігається. Результати дослідження можуть бути корисні в контексті вибору стратегій психокорекційного впливу на осіб з алекситимією та психопатією.Item ADAPTIVE POTENTIAL OF ADULTS WITH ATTENTION DEFICIT/HYPERACTIVITY DISORDER (ADHD)(2024) Hrys, A.; Chepeleva, N.; Tkachuk, T.; Tor, L.; Грись, А.; Чепелєва, Н.; Ткачук, Т.; Тьор, Л.The aim was a theoretical-empirical study of the adaptive potential of adults with attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD). Methods. The sample consisted of adults with ADHD, totaling n = 32, of which n = 16 were female (50.00%) and n = 16 were male (50.00%). The participants’ ages ranged from 20 to 54 years (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). A theoretical-empirical complex of methods was used, which included theoretical methods: retrospective analysis, synthesis, comparison, and generalization, as well as empirical methods: “The Work and Social Adjustment Scale” (W&SAS) (Mundt et al., 2002); “Zung Self-Rating Depression Scale” (ZSDS) (Zung, 1965); “Impact of Even Scale – Revised” (IES-R) (Sveen et al., 2010); “Generalized Anxiety Disorder Assessment Scale” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; adapted by N. Aleksina et al., 2024) and “New Methodology for Diagnosing Psychosocial Maladjustment” (NDMPM) (Herasymenko, 2018). Results and discussion. It was established that the parameter “work” has statistically significant correlations with depressiveness, anxiety disorders, and types of responses to traumatic events (p < .001). It was noted that the area where participants feel most comfortable is “personal leisure”, which is associated with the protective response of avoidance and anxiety disorders. It was argued that avoidance, as a defense mechanism and type of response to a traumatic event, only increases the tendency towards isolation and distancing. It was suggested that a constructive organization of the workspace for individuals with ADHD would enhance their adaptive capacity. Conclusions. The study of the adaptive potential of adults with ADHD revealed significant patterns of work and social adaptation among the participants. It was summarized that acceptance and support from the environment are crucial; tolerance and the absence of stigma within the family, workplace, and society at large had a positive effect; isolation is partly accompanied by a lack of support, which can lead to severe manifestations of ADHD and comorbid disorders; the impact of traumatic events was reflected in the mental states of the participants. Метою є теоретико-емпіричне дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку з розладом дефіциту уваги/гіперактивності. Методи. Вибіркову сукупність склали особи дорослого віку із РДУГ, загальною кількістю n = 32, з яких жіночої статі – n = 16 (50.00%) і чоловічої – n = 16 (50.00%). Вік досліджуваних знаходився в межах від 20 до 54 років (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). Використано теоретико-емпіричний комплекс методів, з яких теоретичні: ретроспективне аналізування, синтезування, порівняння і узагальнення та емпіричні методи: “Шкала робочої та соціальної адаптації” (ШРСА) (Mundt et al., 2002); “Шкала депресії Цунга” (ШДЦ) (Zung, 1965); “Шкала оцінки впливу травматичної події” (ШОВТП) (Sveen et al., 2010); “Шкала оцінки генералізованого тривожного розладу” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; адаптація Н. Алексіна та ін., 2024) і “Нова методика діагностики психосоціальної дезадаптації” (НМДПД) (Herasymenko, 2018). Результати і дискусія. Констатовано, що параметр “робота” володіє всіма статистично достовірними зв’язками з депресивністю, тривожним розладом і типами реагування на травматичну подію (p < .001). Зазначено, що сферою, в якій досліджувані найкомфортніше себе почувають, є “особисте дозвілля”, що зв’язане із захисною реакцією уникання і тривожним розладом. Аргументовано, що уникання як захисний механізм і тип реагування на травматичну подію тільки підвищує схильність до ізольованості й дистантності. Зроблено припущення, що конструктивна організація робочого простору осіб із РДУГ дозволить підвищити адаптаційну спроможність останніх. Висновки. Дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку із РДУГ дозволило з’ясувати достовірні закономірності робочої та соціальної адаптації досліджуваних. Узагальнено, що важливе значення має прийняття й підтримка оточення; толерантність і відсутність стигматизації в родині, в колективі й загалом у суспільстві мають позитивний ефект; ізольованість почасти супроводжується відсутністю підтримки, що може призвести до важких проявів РДУГ і коморбідних розладів; вплив травматичної події позначається на протіканні психічних станів досліджуваних.Item RESEARCH OF TYPES OF LEARNED HELPLESSNESS OF FUTURE SPECIALISTS IN FOREIGN PHILOLOGY(2023) Бохонкова, Ю.; Цимбал, С.; Яременко, Н.; Бугайова, Н.; Bokhonkova, Yu.; Tsymbal, S.; Yaremenko, N.; Buhaiova, N.Метою є емпіричне з’ясування і теоретичне обґрунтування типів навченої безпорадності майбутніх фахівців іноземної філології у контексті навчально-професійної підготовки. Респондентами емпіричного дослідження є здобувачі випускних років навчання: четвертого курсу – бакалавріат і другого курсу – магістратура, загальною кількістю 432 особи (M=24.23; SD=±3.08; Me=24; Mo=22). Респонденти здобували фах за єдиною або подвійною спеціальністю. Методи. Застосовано валідні і надійні психодіагностичні інструменти, які пройшли адаптацію й апробацію: “Опитувальник атрибутивного стилю для дорослих” (ОАСД) (Peterson et al., 1982); методика дослідження мотивації досягнення успіху й уникнення невдачі (МДУУН) (Elers, 2002); опитувальник “Рівень суб’єктивного контролю” (РСК) (Бажин та ін., 1984); методика “Шкала самооцінки депресії” (ШСД) (Zung, 1965). Результати. Подано описові частотні характеристики, які підтвердили, що отримані емпіричні дані не мають статистично достовірних відмінностей із результатами схожих вимірів. З’ясовано вісімнадцять статистично достовірних кореляційних зв’язків (р<.050; р<.010) параметрів атрибутивного стилю з незалежними змінними: мотивація досягнення успіху, мотивація уникнення невдачі, рівень депресії, рівень суб’єктивного контролю в навчально-професійній діяльності, галузі досягнень, галузі невдач. Встановлено, що найміцніші зв’язки має рівень депресії (РД) зі шкалами атрибутивного стилю: сталість поганого (R=.189; р<.010), широта поганого (R=.221; р<.010) і персоналізація поганого (R=.185; р<.010), що дає підстави вважати депресивні стани найнебезпечнішими у формуванні навченої безпорадності. Кластерним аналізом методом k-середніх встановлено чотири типи навченої безпорадності майбутніх фахівців іноземної філології: “Депресивна навчена безпорадність” (кластер 1, n=31; 13.36%), “Уникаюча навчена безпорадність” (кластер 2, n=75; 32.33%), “Оптимістична навчена безпорадність” (кластер 3, n=68; 29.31%), “Неконтрольована навчена безпорадність” (кластер 4, n=58; 25.00%). Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що типами навченої безпорадності є особистісні утворення, які проявляються у високому рівні депресивності, домінуванні песимістичних параметрів атрибутивного стилю поведінки, високому рівні мотивації уникнення невдачі, низькому рівні мотивації досягнення успіху і заниженому/відсутньому суб’єктивному контролі подій навчально-професійної діяльності. Узагальнено, що емпірично з’ясовано і теоретично обґрунтовано доцільність впровадження отриманих результатів у освітній і науковий процеси підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю. The purpose is to conduct empirical research and theoretically substantiate the types of learned helplessness of future specialists in foreign philology in the context of educational and professional training. The respondents of the empirical research are graduates of the final years of study: students of the fourth year – Bachelor’s degree seekers and students of the second year – Master’s degree seekers, the total number of 432 individuals (M=24.23; SD=±3.08; Me=24; Mo=22). The respondents were majoring in a single or double specialty. Methods. Valid and reliable psychodiagnostic tools that have been adapted and tested were used: “Attributional Style Questionnaire” (ASQ) (Peterson et al., 1982); Ehlers’ questionnaire “Motivation for Achieving Success and Avoiding Failures” (MASAF) (Elers, 2002); the questionnaire “Level of subjective control” (LSC) (Bazhin et al., 1984); Zung Self-Rating Depression Scale (SDS) (Zung, 1965). Results. The provided descriptive statistics confirms that there are no statistically significant differences between the obtained empirical data and the results of similar measurements. Eighteen statistically significant correlations (р<.050; р<.010) of attributive style parameters with independent variables were found: motivation for achieving success, motivation for avoiding failures, level of depression, level of subjective control in educational and professional activities, areas of success, areas of failure. It was established that the level of depression (LD) has the strongest correlations with the attributional style scales: permanence of the bad (R=.189; p<.010), pervasiveness of the bad (R=.221; p<.010) and personalization of the bad (R =.185; p<.010), which gave grounds to consider depressive states as the most dangerous in the formation of learned helplessness. Cluster analysis using the k-means method revealed four types of learned helplessness of future specialists in foreign philology: “Depressive learned helplessness” (cluster 1, n=31; 13.36%), “Avoidant learned helplessness” (cluster 2, n=75; 32.33%), “Optimistic learned helplessness” (cluster 3, n=68; 29.31%), “Uncontrolled learned helplessness” (cluster 4, n=58; 25.00%). Discussion and сonclusions. It was substantiated that the types of learned helplessness are personal formations that were manifested in a high level of depression, the dominance of pessimistic parameters of the attributional style of behavior, a high level of motivation for avoiding failures, a low level of motivation for achieving success, and low/lack of subjective control of the events of educational and professional activities. The appropriateness of implementing the obtained results in the educational and scientific processes of training future specialists in the socionomic profile was empirically clarified and theoretically substantiated.