Інсайт: психологічні виміри суспільства (Вип. 1-12)

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/9365

Browse

Subject: search.filters.subject.self-realization

Search Results

Now showing 1 - 2 of 2
  • No Thumbnail Available
    Item
    THEORETICAL AND METHODOLOGICAL MODEL OF DOWNSHIFTING AS AN ALTERNATIVE RESOURCE OF SELF-REALIZATION OF A SUCCESSFUL PERSON IN DIMENSIONS OF SOCIAL TRANSFORMATIONS
    (2023) Козьменко, О.; Михайлюк, В.; Чернецька-Білецька, Н.; Kozmenko, O.; Mykhailiuk, V.; Chernetska-Biletska, N.
    Метою дослідження є побудова теоретико-методологічної моделі, аналізування, систематизація та узагальнення феномену дауншифтингу як альтернативного ресурсу самореалізації людини в умовах сучасного суспільства. Методи. Методологію дослідження склало тлумачення дауншифтингу як повторного досягнення успіху у змінених умовах з урахуванням більшої кількості важливих умов і чинників. Результати. Обґрунтовано, що ставлення до дауншифтерів є неоднозначним і викликає багато дискусій, але, важливо те, що людина, яка наважилася змінити спосіб життя, відчуває себе щасливою й самореалізованою, що і є проявом успіху. З’ясовано, що важкі часи, які переживає сучасне покоління, перманентні реформи, пандемія COVID-19, потім активні бойові дії на території України, нестабільна економічна та політична обстановка є випробуванням для суспільних та моральних цінностей і унікальною можливістю на переосмислення буття заради позитивних змін у майбутньому. Побудовано теоретико-методологічну модель дауншифтингу, яка складається з таких компонентів, як дефініції; мотиви; підходи; форми; типи людей, які обирають дауншифтинг і об’єднуючий компонент моделі – операціоналізація. Усі компоненти мають структурні елементи, які розкривають їхні основні змістові параметри. Проаналізовано сучасні дослідження окресленої проблеми. Сфокусовано увагу на такій формі дауншифтингу як автентичний український варіант. Серед типів дауншифтерів визначено представників нового руху – фріганів. Констатовано і дока- зано, що дауншифтинг є ресурсом самореалізації успішної людини, одним із варіантів виходу зі складної життєвої ситуації. Дискусія і висновки. Узагальнено, що результати дослідження мають значущі наукові факти у вимірах самореалізації особистості, розкриття її потенціалу, успішності людини у вимірах суспільних трансформацій. The purpose of the research is to build a theoretical and methodological model, analyse, systematize and generalize the phenomenon of downshifting as an alternative resource of a person’s self-realization in the conditions of modern society. Methods. The methodology of the research consists of the interpretation of downshifting as a re-achievement of success in changed situations, taking into account a greater number of important conditions and factors. Results. It is stated that the attitude towards downshifters is ambiguous and causes many discussions, but it is important to understand that a person who dared to change their lifestyle may feel happy and self-fulfilled. It means success for this person. It was found that the difficult periods experienced by the modern generation, permanent reforms, the COVID-19 pandemic, then the war on the territory of Ukraine, and the unstable economic and political situation are the testing for social and moral values and a unique opportunity to rethink existence for the sake of positive changes in the future. A theoretical and methodological model of downshifting, which consists of such components as definitions; drives; approaches; forms; the types of people who choose to downshift and the unifying component of the model is operationalization has been built. All components have structural elements that reveal their main content parameters. Modern studies of the outlined problem are analyzed. Attention is focused on such a form of downshifting as an authentic Ukrainian variant. Representatives of the new movement – freegans – have been identified among the types of downshifters. It has been stated and proven that downshifting is a resource for the self-realization of a successful person, one of the options for getting out of a difficult life situation. Discussion and conclusions. It is summarized that the results of the research have significant scientific facts in the dimensions of a person’s self-realization, revealing their potential, and the success of a person in the dimensions of social transformations.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Gender peculiarities of Paralympic athletes’ self-realization
    (2020) Shamych, O. M.; Шамич, О. М.
    Abstract The purpose is to compare the emotional states of male and female Paralympic athletes as well as to determine the gender psychological peculiarities of Paralympic athletes’ self-realization in sports. Methods. It has been used the author’s questionnaire and six methods of psychodiagnostics: General Self-Efficacy Scale (R. Schwarzer, M. Jerusalem), Ryff’s Psychological Well-Being Scale (adapted by T. D. Shevelenkova and T. P. Fesenko), Self-Determination Scale (Ye. M. Osina), S. Maddi’s Hardiness Survey (adapted and translated by D. O. Leontiev, O. I. Rasskazova), Questionnaire of Self-Organization of Activities by O. Yu. Mandrykova, Purpose in Life Test by J. Crumbaugh& L. Maholick (adapted and translated by D. O. Leontiev). Results. It has been established that a set of factors caused by the disability fact has a more adverse effect on male Paralympic athletes than female ones; this needs in depth analysis and interpretation, taking into account that differences in performance indicators of healthy men and women are less noticeable. As for general features of self-realization of Paralympic athletes in sports, it is marked that Paralympic athletes are characterized by the predominant satisfaction with their sports career, a quite prompt setting of new sports goal and clear vision of the athletic future. It is also worth marking that most of them don’t consider the achieved sports results as high as possible, because they realize their potential for further athletic development. It refers both to men and women. Conclusions. The findings can be useful for enhancing the performance and attitude of coaches of Paralympic representative teams to men and women during the training and competitive process of Paralympic athletes and contributing to their self-realization. Prospects for further researches involve analyzing and understanding why a set of factors caused by the disability fact has a more adverse effect on male athletes than female ones. Мета. Порівняти емоційні стани спортсменів-паралімпійців чоловічої та жіночої статі. Визначити гендерні психологічні особливості спортивної самореалізації паралімпійців. Методи. Було використано, розроблений нами, опитувальник та шість психодіагностичних методик: Шкала самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема, Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф (адаптація Т.Д. Шевеленкової і Т.П. Фесенко), Шкала самодетермінації (Є.М. Осіна), Тест життєстійкості С. Мадді (переклад і адаптація Д.О Леонтьєва, О.І. Рассказової), Опитувальник самоорганізації діяльності (ОСД) О.Ю. Мандрикової, Тест “Смисложиттєвих орієнтацій” (СЖО) Дж. Крамбо та Л. Махоліка (адаптація Д. О. Леонтьєва). Результати: Встановлено, що для чoлoвіків-паралімпійців негативний вплив кoмплексу чинників, пoв’язаних з наявністю інваліднoсті, є суттєвo істoтнішим, ніж для жінoк, і, безумoвнo, пoтребує більш пoглибленoгo аналізу та oсмислення, oскільки нoрмативні відміннoсті між здoрoвими чoлoвіками та жінками є значнo менш вираженими. Щoдo загальних oсoбливoстей спoртивнoї самoреалізації паралімпійців устанoвленo, щo для паралімпійців у цілoму властива переважна задoвoленість власнoю спoртивнoю кар’єрoю, дoстатньo швидка пoстанoвка нoвoї спoртивнoї мети та дoсить чітке уявлення свoгo спoртивнoгo майбутньoгo. Такoж прирoднo, щo значна їх частина не вважає наявні спoртивні дoсягнення граничнo мoжливими, вбачаючи в сoбі пoтенціал для пoдальшoгo спoртивнoгo удoскoналення. Це відноситься, як до чоловіків, так і до жінок. Висновки. Отримані результати можуть бути використані з метою підвищення ефективності та ставленню тренерів паралімпійських збірних команд до чоловіків і жінок в тренувально-змагальному процесі паралімпійців, а також для сприяння їх самореалізації. Перспективи подальших досліджень полягають у аналізі та oсмисленні, чому для чoлoвіків-паралімпійців негативний вплив кoмплексу чинників, пoв’язаних з наявністю інваліднoсті, є суттєвo істoтнішим, ніж для жінoк.