Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки (Випуск 1-6), (Випуск 1, 2 (2023))
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/6751
Browse
41 results
Search Results
Item СТАН КОМУНІКАТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ДІТЕЙ З ТРУДНОЩАМИ У НАВЧАННІ(2022) Яковлева, С. Д.; Майор, В. Ф.; Yakovleva, S. D.; Major, V. F.У статті представлено результати діагностики стану сформованості комунікативної функції у дітей з труднощами у навчанні початкової ланки школи з метою корекції проблем. Метою дослідження виступає виокремлення комунікативних навичок з метою корекції недоліків їх сформованості. У дослідженні застосований метод з’ясування змістових характеристик комунікативної діяльності, її діагностики та методів корекційного впливу. Результати. Встановлено, що стан комунікативної функції у дітей з труднощами у навчанні несформований відповідно до нормативного розвитку, що відображається на навчальному процесі дітей цієї категорії. З метою формування необхідно здійснювати як диференційований, так і індивідуальний підхід, що сприятиме покращенню стану комунікативної функції та мисленнєвого процесу. Для формування комунікативних умінь і навичок у програму для 1–4 класів спеціальної школи вводиться курс «Усне (розмовне) мовлення», який можна використовувати під час роботи з дітьми у інклюзивно-реабілітаційних центрах з діагнозом затримка психічного розвитку. До його завдань входить процес оволодіння розмовним мовленням на основі корекції всіх складників мовленнєвого акту: допомогти дітям осмислити й узагальнити наявний у них мовленнєвий досвід, покращити такі якісні характеристики усного мовлення, як звуковимова, темп, дикція, інтонація, виразність; підвищити в них загальну культуру мовленнєвої комунікації і спілкування. Висновок. Діти з порушеннями у навчанні відстають від своїх однолітків за комунікативною діяльністю. У процесі формування навичок соціальної взаємодії в учнів молодшого шкільного віку необхідно здійснювати як диференційований, так і індивідуальний підхід, пов’язаний з глибиною інтелектуальної недорозвиненості конкретної дитини, рівнем її розумової та фізичної працездатності та емоційно-вольової сфери. Необхідно проводити заняття, на яких робиться наголос на комунікативну функцію мовлення, прагматику та семантику мовлення, встановлювати правила ведення розмови, враховувати паралінгвістичний аспект, який включає у себе кінестетику, проксеміку, вокалістику. The article presents the results of diagnostics of the state of formation of the communicative function in children with learning difficulties in the primary level of school with the aim of correcting problems. The purpose of the study is to highlight communication skills in order to correct the shortcomings of their formation. The research uses the method of finding out the meaningful characteristics of communicative activity, its diagnosis and methods of corrective influence. Results. It was established that the state of the communicative function of children with learning difficulties is not formed in accordance with the normative development, which is reflected in the educational process of children of this category. For the purpose of formation, it is necessary to carry out both a differentiated and an individual approach, which will contribute to the improvement of the state of the communicative function and the thinking process. For the formation of communicative abilities and skills, the course “Oral (spoken) communication” (author E.V. Yakubovska, 2016) is introduced into the program for grades 1–4 of a special school, which can be used when working with children in inclusive rehabilitation centers with a diagnosis mental retardation. Its task includes the process of mastering conversational speech based on the correction of all components of the speech act: to help children understand and generalize the speech experience they have, to improve such qualitative characteristics of oral speech as pronunciation, tempo, diction, intonation, expressiveness; to increase their general culture of speech communication and communication. Conclusion. Children with learning disabilities lag behind their peers in communicative activity. In the process of forming social interaction skills in elementary school students, it is necessary to implement both a differentiated and an individual approach, related to the depth of intellectual underdevelopment of a specific child, the level of his mental and physical ability to work, and the emotional and volitional sphere. It is necessary to conduct classes that emphasize the communicative function of speech, pragmatics and semantics of speech, establish the rules of conducting a conversation, take into account the para-linguistic aspect, which includes kinesthetics, proxemics, and vocalistics.Item ВИМІРИ ЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ(2022) Шебанова, В. І.; Дементьєва, К. Г.; Чикур, Л. Д.; Shebanova, V. I.; Dementieva, K. G.; Chykur, L. D.Мета. У статті розглянуто виміри етнічної толерантності української студентської молоді. Методи. Для збору даних щодо особливостей етнічної толерантності студентської молоді було застосовано опитувальник «Типи етнічної ідентичності» (Г.У. Солдатової, С.В. Рижової). У дослідженні взяли участь студенти I–II курсів трьох вищих навчальних закладів південного регіону України: Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (59 осіб), Херсонського державного університету (38 осіб) та Херсонського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (19 осіб). Усі респонденти отримували вищу освіту за гуманітарними спеціальностями, що зумовило кількісну перевагу дівчат у складі вибірки. Вік досліджуваних – від 16 до 20 років (середній вік 18,12±0,86). Характерною відмінністю вибірки є етнолінгвістичний аспект: хоча всі респонденти є громадянами України, більшість досліджуваних використовує в побутовому спілкуванні російську мову. Результати. Емпіричне дослідження етнічної толерантності української студентської молоді виявило, що провідним типом етнічної ідентичності досліджуваної студентської вибірки виявилася пози- тивна етнічна ідентичність, тобто оптимальний баланс толерантності щодо своєї та інших етнічних груп – цей показник переважає в 76,7% досліджуваних. Серед них у 28,4% позитивна етнічна ідентичність доповнена вираженими проявами етнічної індиферентності, що проявляється в неактуальності власної етнонаціональної приналежності. Висновки. Домінування гіпоідентичності або гіперідентичності (у формі етнофанатизму та етноегоїзму) зустрічається в 10–13% студентів, що є невисоким показником, проте його не варто ігнорувати, ці випадки потребують пильної уваги дослідників. Перспективами подальших досліджень є виявлення психологічних механізмів формування когнітивних установок, емоційних переживань, складника національної ідентичності українського народу різних поколінь. Purpose. The article considers the dimensions of ethnic tolerance of Ukrainian student youth. Methods. To collect data on the peculiarities of ethnic tolerance of student youth, we used the questionnaire “Types of ethnic identity” (by G.U. Soldatova, S.V. Ryzhova). The study involved I–II year students of three universities in the southern region of Ukraine: Odesa I.I. Mechnikov National University (59 people), Kherson State University (38 people) and Kherson Institute of the Interregional Academy of Personnel Management (19 people). All respondents received higher education in the humanities, which led to a quantitative advantage of girls in the sample. Age of subjects – from 16 to 20 years (mean age 18,12±0,86). A characteristic difference of the sample is the ethnolinguistic aspect – although all respondents are citizens of Ukraine, the vast majority of respondents use Russian in everyday communication. Results. An empirical study of ethnic tolerance of Ukrainian students found that the leading type of ethnic identity of the studied student sample was a positive ethnic identity, the optimal balance of tolerance towards their own and other ethnic groups – this figure prevails in 76,7% of respondents. Among them, 28,4% have a positive ethnic identity complemented by pronounced manifestations of ethnic indifference, which is manifested in the irrelevance of their own ethnicity. Conclusions. The dominance of hypoidentity or hyperidentity (in the form of ethno-fanaticism and ethnoegoism) occurs in 10–13% of students, which is a low figure, but it should not be ignored, these cases require close attention of researchers. Prospects for further research are to identify psychological mechanisms for the formation of cognitive attitudes, emotional experiences, a component of the national identity of the Ukrainian people of different generations.Item ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ(2022) Сердюк, О. А.; Serdiuk, O. A.Мета – виявити комплекс особистісних якостей, що сприяють ефективній підприємницькій діяльності, та особливості їх розвитку. Методи: тест на загальні здібності до підприємництва (GET TEST); тест-опитувальник самоорганізації діяльності; тест самодетермінації; шкала самоефективності Р. Шварцера, М. Єрусалема. Вибірку дослідження склали 62 особи – представники малого бізнесу (успішні підприємці та початківці), що належали до трьох основних сфер діяльності (продаж товарів, надання послуг, виробництво). Результати. Основними мотивами підприємницької діяльності є мотиви ініціативи і активності, поваги та самоповаги, самореалізації, ризику. Порівняння здібностей до підприємництва серед успішних підприємців та початківців показало достовірні відмінності: зокрема, в успішних підприємців більш вираженими є потреба в досягненнях, цілеспрямованість та рішучість, потреба в незалежності; найбільш вираженими у них є схильність до творчості, вміння йти на розумний ризик, цілеспрямованість та рішучість. В особистісній детермінації підприємницького успіху важливе значення належить факторам особистісної автономії, самовираженню, цілеспрямованості, планомірності та самоефективності. Висновки. Провідна роль в психологічних чинниках підприємницької діяльності належить мотивації самореалізації особистості, практично наряду з мотивами комерційного успіху та свободи і незалежності. Внутрішньою основою успішної підприємницької діяльності людини є прагнення до свободи і незалежності, самоефективність; віра в свої можливості; потреба в досягненнях; вольові та організаційні здібності; визначеність цілей; осмисленість життя; цілеспрямованість; самоорганізація; здатність контролювати події життя; наполегливість і планомірність; інноваційність; прагнення до новизни; інтуїція; вміння йти на розумний ризик; схильність до творчості. The article goal is to identify a set of personal qualities that contribute to effective entrepreneurship and the specific development of such qualities. Methods: the test for general entrepreneurial abilities (GET TEST); the test-questionnaire for selforganization; the self-determination test; the General Self-Efficacy Scale developed by R. Schwarzer, M. Jerusalem. The research sample consisted of 62 people – representatives of small businesses (successful entrepreneurs and beginners) who belonged to three main activity spheres (goods sales, provision of services, production). Results. The main entrepreneurial motives are the desire for initiative and activity, respect and self-respect, self-realization, risk acceptance. The entrepreneurial abilities compared among successful entrepreneurs and beginners showed some reliable differences: in particular, successful entrepreneurs had higher need for achievements, better purposefulness and determination, their need for independence was more pronounced; their creativity, the ability to accept reasonable risks, purposefulness and determination were more strongly expressed. As for personal determinants of entrepreneurial success, the factors of personal autonomy, selfexpression, purposefulness, planning and self-efficacy were greatly important. Conclusions. The psychological factor influencing most strongly entrepreneurial activities was an individual’s motivation for self-realization, the motives of commercial success, freedom and independence were important to the nearly same degree. The internal basis for an individual’s successful entrepreneurship included: the desire for freedom and independence, self-efficacy; the faith in one’s own abilities; the need for achievement; willpower and organizational abilities; existing life goals; meaningfulness of life; purposefulness; self-organization; the ability to control life events; perseverance and planning; innovativeness, desire for novelty and intuition; the ability to accept reasonable risks; creativity.Item ТРАНСФОРМАЦІЯ ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ ОСІБ, ХВОРИХ НА ОНКОЛОГІЮ(2022) Сергет, І. В.; Serhet, I. V.У статті розглядаються аспекти ціннісних орієнтацій, мотивації осіб з підтвердженим онкологічним діагнозом, соціально-психологічні особливості трансформації життєвих цінностей осіб, хворих на онкологію. Мета дослідження полягає у теоретико-емпіричному дослідженні впливу онкологічного захворювання на психологічні аспекти трансформації життєвих цінностей осіб, хворих на онкологію. Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких завдань у роботі застосовано низку методів, а саме: теоретико-методологічний аналіз, систематизація та узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження. Емпіричним методом дослідження вибрано методику «Ціннісні орієнтації» Мілтона Рокича. Статистичні методи дослідження: методи математичної статистики, порівняльний аналіз, коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона. У дослідженні взяли участь пацієнти з встановленим онкологічним діагнозом із різними сферами ураження. Загальний обсяг вибірки становить 79 осіб, з них 19 –пацієнти-чоловіки та 50 – пацієнтки-жінки, які перебувають на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у «Херсонському обласному онкологічному диспансері» з тривалістю хвороби від 2 місяців. Результати дослідження. Встановлено, що під час онкологічного захворювання у особистості порушується не тільки біологічний аспект існування, а і соціальний. Отримані нами дані вказують на специфіку трансформаційних процесів з їх зосередженістю на цінностях, яким притаманно створювати мотиви-цілі для максимально комфортного існування власного «Я» з мінімальною увагою до соціальних аспектів життя. Висновки. На підставі отриманих результатів дослідження ми бачимо, що у період лікування онкологічної хвороби особистість вибирає як значущі цінності, на яких концентрує свою увагу, так і ті, що становлять безпеку та фундаментальність власного «Я» у особистому, родинному житті. Цінності, які належать до соціального життя, перспектив розвитку особистості у соціумі, займають індиферентну або незначущу позицію у житті людей з онкологічною хворобою. The article considers the aspects of value orientations, motivations of people who were diagnosed cancer, social and psychological life values transformation of cancer patients. Article objective is the theoretic and empiric investigation of the cancer influence on psychological aspects of life values transformation of cancer patients. Methods. In order to solve the research tasks there were many methods used, specifically, theoretical and methodological analysis, systematization and generalization of psychological data based on the research problem, the empiric method chosen was Personal values survey by Milton Rokeach. Statistical methods of the research are the methods of mathematical statistics, comparative analysis, and the Pearson correlation coefficient. Patients who were diagnosed cancer of different localizations participated in the research. Total sample size consists of 79 people, 19 of which are male patients and 50 female patients, who receive oncologic treatment in the departments of “Kherson regional oncological hospital” with the disease duration for more than two months. Research results. According to the results of our research it was established that the oncologic disease interferes not only the biologic aspect of person existence but also the social one. The data we received points to the character of transformation processes with their focus on the values inherent to creating the motives-targets for the maximum comfortable existence of the own self with minimum attention to the social aspects of life. Conclusion. On the basis of the research results received we see that during the period of cancer treatment person chooses safety and fundamentals of own self in personal and family life as the core values to focus on. The values which refer to the social life, perspectives of personality development in the society occupy indifferent and insignificant place in the life of people who has cancer.Item ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ-БІЛІНГВІВ(2022) Пундєв, В. В.; Pundev, V. V.Метою викладеного у статті дослідження було з’ясування ще неповною мірою вивченого аспекту структури лідерських якостей у студентів-білінгвів та розробка психолого-педагогічних рекомендацій викладачам з розвитку лідерських якостей у таких багатомовних студентів. Методом дослідження був констатувальний експеримент із задіянням таких психологічних методик, як: діагностика лідерських здібностей (Є. Жариков, Є. Крушельницький), «Діагностика комунікативних і організаторських схильностей» (Б. Федоришин), «Я – лідер» (А. Лутошкін). До вибірки увійшли 50 студентів ФПСР ОНУ імені І.І. Мечникова першого курсу очної форми навчання 2021 року. Результати. За першою методи- кою виявили, що у 40% випробовуваних лідерські якості виражені слабо, їм бажано розвивати свої якості лідера, бути більш рішучими та ініціативними. Середній рівень виявлено у 52%, ці люди на додачу до всього вольові, терплячі, добре пристосовуються до нових умов. Високий рівень лідерських якостей відзначається у двох випробуваних. Два студенти набрали більше 40 балів, що свідчить про те, що вони як лідери схильні до диктату. За третьою методикою був з’ясований п’ятикомпонентний розподіл здатності досліджуваних бути лідером у зв’язку з рівнем розвиненості їхніх організаторських і комунікативних якостей. Щоб конкретизувати, які саме лідерські якості потребують подальшого розвитку, було проведено діагностику студентів-білінгвів за допомогою тесту «Я – лідер», де конкретизуються 8 різновидів лідерських якостей. Отримано, що з найбільш високим рівнем лідерської характеристики випробовуваних (36%) була якість «усвідомлення мети»; на найбільш низькому рівні – якість «знання правил організаторської роботи» (не розвинена у 28% випробовуваних). Висновки. Серед випробува- них велика кількість проявляла недостатній рівень розвитку лідерських якостей, це оцінюється нами як негативна тенденція в їхніх особистісних та соціальних позиціях; тому ми дали психолого-педагогічні рекомендації з розвитку лідерських якостей студентів-білінгвів. Їхня практична реалізація допоможе визначити напрям, який потребує доопрацювання, та вибрати методи і прийоми для подальшого розвитку лідерського потенціалу. The purpose of the research presented in the article was to clarify the not yet fully studied aspect of the structure of leadership qualities in bilingual students and to develop psychological and pedagogical recommendations for the progress of leadership qualities in such multilingual students. The research method was an ascertaining experiment with the use of the following psychological methods: diagnosis of leadership abilities (E. Zharikov, E. Krushelnytskyi), “Diagnostics of communicative and organizational tendencies” (B. Fedoryshyn), “I am a leader” (A. Lutoshkin). The sample included 50 students of the FPSW Odessa I.I. Mechnikov National University in 2021. Results. According to the first method, it was found that 40% of the subjects have weak leadership qualities, it is desirable for them to develop their leadership qualities, to be more decisive and proactive. The average level is found at 52%, these people, in addition to everything, are strong-willed, patient, and adapt well to new conditions. A high level of leadership qualities is found only in two subjects. Two students scored more than 40 points, which indicates that they are prone to authoritarianism. According to the third method, a five-component distribution of the subjects’ ability to be a leader was determined in connection with the level of development of their organizational and communicative qualities. In order to specify exactly, which leadership qualities need further development, a study of bilingual students was carried out using the “I am a leader” test, which specifies 8 types of leadership qualities. It was found that the highest level of leadership characteristic of the subjects (36%) was the quality of “awareness of the goal”; at the lowest level – the quality of “knowledge of the organizational work rules” (was not developed in 28% of subjects). Conclusions. Among the tested, a large number showed an insufficient level of leadership qualities development, we estimate this as a negative trend in their personal and social positions; therefore, we gave psychological and pedagogical recommendations for the progress of leadership qualities of bilingual students. Their practical implementation will help determine the direction that needs refinement and choose methods and techniques for further development of leadership potential.Item СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОЇ ЕКСПРЕСИВНОСТІ НАЙБЛИЖЧОГО ОТОЧЕННЯ СТОСОВНО ОСІБ ІЗ ПСИХІЧНИМИ ТА ФІЗИЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ(2022) Пастрик, Т. В.; Pastryk, T. V.Метою дослідження є систематичний огляд джерел із проблеми емоційної експресивності найближчого оточення щодо осіб із психічними й фізичними захворюваннями. Методами дослідження є аналіз, синтез, узагальнення наукової літератури в період 2018–2022 рр. Пошук здійснювався за допомогою ключових слів «емоційна експресивність», «емоційна експресивність стосовно осіб із хронічними захворюваннями», «емоційна експресивність із боку піклувальників, членів сім’ї, медперсоналу» з використанням баз Scopus, PsycINFO, ResearchGate, Web of Science, PubMed, Ind-Med. Ці бази було вибрано з огляду на те, що вони вміщують більшість статей із медичної та психологічної галузей. Після пошуку статей у цих наукометричних базах здійснено додатковий пошук у Reaerch4Life та Mendeley, щоб переконатися в повному охопленні відповідних публікацій. Основними критеріями відбору джерел для аналізу були: а) період проведення досліджень (2018–2022 рр.); б) розроблення чіткої методології дослідження, з позиції якої перебіг хронічного захворювання пов’язаний із сімейними відносинами та ставленням до особи із захворюванням; в) у дослідженнях узяли участь діади – особи з хронічним захворюванням та їхні родичі, партнери або медичні працівники; г) наявність емпіричного дослідження з використанням змішаних або кількісних методів дослідження, зокрема стандартизованих методик вивчення емоційної експресивності та отримання надійних результатів; ґ) предметом дослідження є емоційна експресивність стосовно осіб із хронічними фізичними чи психічними захворюваннями; д) дослідження представлені в журналах, які індексовані в наукометричних базах. Результати дослідження свідчать про те, що спостерігається тенденція до вивчення емоційної експресивності стосовно осіб із фізичними захворюваннями порівняно з психічними розладами. Також з’являються дослідження про реципрокний характер емоційної експресивності, розроблення специфічних сімейних інтервенцій та важливість низького прояву емоційної експресивності з боку медперсоналу в підтриманні якості життя осіб із хронічними захворюваннями. Важливим висновком є те, що, попри існування досліджень емоційної експресивності стосовно осіб із фізичним діагнозом, деякі хвороби, які потребують значної підтримки з боку родичів, залишаються за фокусом уваги. Вироблення чітких методологічних засад дослідження та вивчення емоційної експресивності з боку родичів і медперсоналу щодо осіб із хронічними шлунково-кишковими захворюваннями становить перспективи подальших досліджень. The aim of the study is a systematic review of publications on the problem of expressed emotion of the caregivers towards individuals with mental and physical conditions. The research methods are analysis, synthesis, generalization of scientific literature in the period 2018–2022. The study carried out the search using the keywords “expressed emotion”, “expressed emotion towards individuals with chronic conditions”, “caregivers’ expressed emotion”, “family members’ expressed emotion”, “healthcare staff’s expressed emotion” using the databases Scopus, PsycINFO, ResearchGate, Web of Science, PubMed, IndMed. These bases were chosen due to the fact that they contain a great number of publications from the medical and psychological fields. After searching for articles in these databases, the study focused on an additional search was in Reaerch4Life and Mendeley to ensure full coverage of relevant publications. The main inclusive criteria for publications are: a) research period 2018–2022; b) developed evidence-based research methodology to examine expressed emotion of significant others or healhtcare staff; c) dyads – persons with a chronic condition and their relatives, partners or healthcare professionals – participated in the research; d) the cross-sectional design with mixed or quantitative research methods, in particular, standardized methods of studying expressed emotion and obtaining reliable results; e) the subject of research is expressed emotion towards individuals with chronic conditions; f) articles are published in peer-reviewed journals, which are indexed in databases. The results of the study indicate that there is a tendency to assess expressed emotion rather towards individuals with physical conditions than towards individuals with mental disorders. There is also emerging research on the reciprocal nature of expressed emotion, the development of specific family interventions, and the importance of low levels of caregivers’ and health care staff’s expressed emotion to health-related quality of life in individuals with chronic conditions. An important conclusion is that, despite the existence of expressed emotion research on individuals with physical diagnoses, there is still a gap of studies aligned with conditions that require significant support from relatives. Development of solid methodological foundations of research and assessing of expressed emotion of family members and healthcare staff towards gastrointestinal diseases is worth of our further research.Item УЯВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРО КАР’ЄРНИЙ УСПІХ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КОМПОНЕНТИ(2022) Назаренко, Н. М.; Тавровецька, Н. І.; Nazarenko, N. M.; Tavrovetska, N. I.У статті представлено теоретико-емпіричний аналіз уявлень особистості про кар’єрний успіх, виокремлено соціально-психологічні компоненти уявлень. Мета статті – аналіз уявлень особистості про кар’єрний успіх, виділення соціальних та психологічних компонент та об’єктивно-суб’єктивних характеристик кар’єрного успіху. У дослідженні використано метод асоціативного експерименту, зокрема, метод вільних асоціацій, який спрямований на виявлення асоціацій, що склалися у фахівця у його попередньому досвіді, та опитувальник «Хто Я» (М. Кун, Т. Макпартленда у модифікації та обробці Т. Румянцевої), для вивчення змістових характеристик за двома категоріями: об’єктивної (особистісні риси та уявлення про себе як фахівця) чи суб’єктивної (соціальний орієнтир та соціальні очікування та спрямованість на оточення). Взяли участь 82 респонденти віком від 27 до 36 років, які вже досягли певного успіху у кар’єрі (мають статус та визнання, обіймають посади та професійно зростають). Результати дослідження доводять, що уявлення респондентів про поняття «успіх» насамперед видається з урахуванням пріоритетів суспільної свідомості, а система цінностей суспільства, до якого належить людина, накладає певний відбиток на її типові риси. Виявлено формування уявлень як процесу, що зумовлений минулим досвідом, який визначає позитивне ставлення до себе та важливість загальноприйнятих правил та норм, а також осмислення власної професійної позиції. Більшість (78%) респондентів охарактеризували себе насамперед як суб’єкта діяльності у соціальному вимірі. Характеристики себе, пов’язані з групами, вказують на перевагу цінності статусу індивіда у суспільстві, інтеріоризації індивідуальної позиції у соціальній системі. Висновки. З’ясовано, що уявлення про кар’єрний успіх особистості пов’язані з позиціонуванням себе на соціально значущих цінностях та розумінні ключових особистісних смислів. Розкрито значимість уявлень про кар’єрний успіх у процесі постановки професійних та життєвих цілей, оцінки успіш- ності реалізації особистої стратегії. Виявлено складники уявлень про кар’єрний успіх, що охоплюють сукупність смислів соціального та особистого простору людини. Встановлено, що уявлення про кар’єрний успіх проявляється у нерозривному взаємозв’язку людини і соціуму зі специфікою домінуючих соціальних потреб. A theoretical and empirical analysis of the individual’s perceptions of career success is presented, and social and psychological components of the perceptions are highlighted in the article. The aim of the article is to analyze the individual’s perceptions of career success and to distinguish social and psychological components and objective and subjective characteristics of career success. The method of an associative experiment is used in the research, in particular, the method of voluntary associations, which is focused on the identification of associations that have been formed in previous experience of the specialist and the questionnaire “Who Am I” (M. Kuhn, T. McPartland in T. Rumiantseva’s modification and processing), for studying symbolic characteristics in two categories: objective (personal features and perception of oneself as a professional) and subjective (social orientation and social expectations and orientation towards the society). 82 respondents, aged 27 to 36, who had already achieved some success at the career level (having status and recognition, obtaining a position, and growing professionally) took part in the experiment. The results of the research prove that the respondents’ perception of the notion of “success” is determined by the priorities of social competence, and the system of values of the society to which a person belongs puts a certain mark on her or his typical features. The formation of perceptions as a process caused by previous experience which determines a positive attitude towards themselves and the importance of generally accepted rules and norms, as well as the reflection of their professional position, is identified. The vast majority (78%) of respondents characterized themselves as a subject of activity in the social dimension. The self-characteristics associated with groups denote the importance of the individual status in society and the interiorization of the individual position in the social system. Conclusions. It is stated that the conception of career success is based on the positioning of oneself on socially valuable values and an understanding of the key personal values. The significance of the perception of career success in the process of setting professional and life goals, and evaluating the success of the implementation of a personal strategy is clarified. The components of the concept of career success, which is an aggregate of values of person’s social and personal space are revealed. It was found that the perception of career success is manifested in the immutable interconnection of a person and society, with the specifics of dominant social needs.Item ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ТРАВМ ВІЙНИ: ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД(2022) Кузікова, С. Б.; Зливков, В. Л.; Лукомська, С. О.; Kuzikova, S. B.; Zlyvkov, V. L.; Lukomska, S. O.Статтю присвячено проблемі інтегративного підходу до визначення особливостей переживання множинних травм російсько-української війни. Мета статті – емпіричне вивчення вікових особливостей переживання травм війни в контексті інтеграції психологічних знань про особистість у кризових ситуаціях. Методи дослідження: Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS, A.S. Zigmond і R.P. Snaith, 1983, адаптація А.В. Андрущенко, 2003), опитувальник симптомів ПТСР PCL-5 (F.W. Weathers, B. T. Litz, T. M. Keane, 2013), опитувальник реакцій горювання (HGRC, N. S. Hogan, 2001), опитувальник соціальної підтримки (ISS, N. S. Hogan, L. A. Schmidt, 2016). У даному дослідженні ми порівняли травми війни осіб віком від 13 до 70 років, які перебували в зоні активних бойових дій, залишали її шляхом внутрішньої міграції та були у своїх містах і селищах у тимчасовій окупації (Київська, Сумська, Харківська області України), всього у дослідженні взяли участь 328 осіб. Результати дослідження: досліджуваним незалежно від віку властиві такі травми війни, як відокремленість від членів сім’ї, численні смерті членів родини і друзів, зруйновані будинки та смерть домашніх тварин; найбільше травми війни вплинули на систему цінностей та переконань підлітків та молоді, які чи не вперше в житті стикнулися з неконтрольованим світом, звідси ми можемо констатувати наявність моральної травми, за відсутності симптомів ПТСР. Існують негативні статистично значущі кореляції соціальної підтримки з показниками PCL-5, зокрема уникнення та інтрузій, а також з симптомами депресії Госпітальної шкали HADS. Висновки: у всіх учасників дослідження наявні травмівні події, які зумовлюють роздратованість, підвищену збудливість, проблеми зі сном та з харчовою поведінкою, однак не призводять до посттравматичних розладів; переважна більшість досліджуваних віком до 50 років мобілізовані для подальшої боротьби за перемогу, симптоми ПТСР у них виражені несуттєво, так само як і провина, гнів, відчай, що супроводжують травмівні втрати, натомість, особи старші 50 років важко адаптуються до нового місця проживання, більше прив’язані до своїх будинків і домашніх господарств, розлука з якими супроводжується у них відчаєм і панічними реакціями. The article is devoted to the problem of an integrative approach to determining the specifics of experiencing multiple traumas of the Russian-Ukrainian war. War encompasses all possible elements of trauma, its impact is long-lasting and, in our conditions, unpredictable in duration and intensity. The purpose of the article is an empirical study of the age-specific peculiarities of war trauma experiencing in the context of psychological knowledge about personality in crisis situations integration. Research methods: Hospital scale of anxiety and depression (HADS, Zigmond, Snaith, 1983), PCL-5 (Weathers, Litz, Keane, 2013), questionnaire of grief reactions (HGRC, Hogan, 2001), Inventory of Social Support (Hogan, Schmidt, 2016). In this study, we compared the war traumas of persons aged 13 to 70 who were in the zone of active hostilities, left it through internal migration, and were in their cities and towns under temporary occupation (Kyiv, Sumy, Kharkiv region), in total 328 people participated in the study. Results of the study: regardless of age, such war traumas as separation from family members, numerous deaths of family members and friends, destroyed houses, and the death of pets are characteristic of the subjects, regardless of age; most of all, war trauma affected the system of values and beliefs of teenagers and young people who, for almost the first time in their lives, encountered an uncontrolled world, in them we can state the presence of moral trauma, in the absence of PTSD symptoms. There are statistically significant negative correlations of social support with PCL-5 scores, particularly avoidance and intrusions, and with HADS depressive symptoms. Conclusions: all study participants have traumatic events that cause irritability, increased excitability, problems with sleep and eating behavior, but do not lead to post-traumatic disorders; the vast majority of subjects under the age of 50 are mobilized for further struggle for victory, PTSD symptoms are not significantly expressed in them, as well as guilt, anger, despair accompanying traumatic losses, on the other hand, those over 50 have difficulty adapting to a new place of residence, more attached to their homes and households, separation from which is accompanied by despair and panic reactions.Item ІНФОДЕМІЯ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ВЕКТОРИ ЗНИЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ(2022) Кочубейник, О. М.; Kochubeynyk, O. M.Актуальність заявленої у статті проблеми зумовлена тим, що процес інфодемії тотально впливає на всі сфери життєдіяльності людини. Одним з найважливіших факторів у процесі навмисного чи, навпаки, ненавмисного створення та поширення інфодемічних наративів є ЗМІ (та соціальні медіа включно). Дослідження має на меті з’ясувати, яким чином ЗМІ впливають на інформаційну адаптацію особистості під час поширення коронавірусної інфекції, та окреслити інструменти захисту та протидії інформаційному надлишку. Наукова новизна дослідження полягає в оцінюванні особливостей сприйняття медіа людьми різного віку та зайнятих у різних сферах професійної діяльності. Методи. Дослідження, організоване як квазіексперимент із незв’язаними вибірками, було проведене у два етапи, перший з яких – березень 2020 р., а другий – квітень 2021 р. Змінні вимірювалися за допомогою розширеної шкали Лайкерта шляхом оцінювання різних аспектів медіапотоку. Вибіркові сукупності було сформовано за допомогою онлайн-опитування («вибірка, керована респондентами») з дотриманням процедур, що підвищують репрезентативність. Фокус інтерпретації результатів зосереджено на соціально детермінованих векторах змін оцінки медіапотоку. Результати. Виокремлено два вектори, які пояснюють зміни в оцінюванні медіапотоку в умовах інфодемії. Перший із них опосередковується віковими особливостями, тоді як другий – сферою професійної діяльності. Перший вектор – десенсибілізація – діє у напрямі втрати новизни та атрактивності інформації, пов’язаної із пандемією. Другий вектор – прагматизм – визначається корисністю інформації для організації професійної активності. Висновки. В умовах пандемії ЗМІ відіграли вирішальну роль у ситуації, оскільки ізольовані люди підтримували контакти, надаючи інформацію як про запобіжні заходи, статистику захворювань, заходи безпеки, так і небезпечну для здоров’я дезінформацію, чутки та фейкові новини. Це вимагає забезпечити контроль за підвищенням відповідальності медіа перед своїми цільовими аудиторіями за публіка- цію фейк-ньюс та здійснювати глибший фактчекінг усієї інформації, яка може негативно вплинути на суспільство. Purpose. The relevance of the problem stated in the article drives from the fact that infodemic totally influences all areas of human activity. Media (іncluding social media) are considered to be one of the most important factors in the process of creating and distributing infodemic narratives – both in an intentional or a nonintentional way. This study aims to investigate how media influences an informative adaptation of a personality during spread of coronavirus infection, to develop recommendations for protection and counteraction against information superfluity. The scientific novelty of the study consists in assessment of the peculiarities of media perception by people of different ages and employed in different areas of professional activity. Methods. The study, organized as a quasi-experiment with unbounded samples, was undertaken in two steps, the first of which was in March 2020, and the second – in April 2021. Variables were measured with an extended Likert scale to assess different aspects of media flow. Sample populations were formed by using an online survey (namely, “respondent-driven sampling”) in compliance with procedures ensuring representativeness. The focus of the results interpretation was on socially determined vectors of changes in assessment of media flow. Results. Two vectors have been singled out to explain changes in assessment of media flow under infodemic circumstances. The first of them is mediated by age characteristics, while the second is mediated by a field of professional activity. The first vector – desensitization – acts in the direction of loss of novelty and attractiveness of information related to the pandemic. The second vector – pragmatism – is determined by the usefulness of information for the organization of professional activity. Conclusions. Media played a crucial role in making people connected in spite of isolation, providing information regarding both the precautions, disease statistics, safety measures as well as health-threatening misinformation, rumors and fake news. It is necessary to advocate an increasing responsibility of media towards their target audiences for publishing fake news; deeper fact-checking of information that could be a threat to society.Item СУБ’ЄКТИВНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ, ЧИННИКИ Й РЕСУРСИ ПІДТРИМАННЯ(2022) Коробка, І. М.; Korobka, I. M.Мета. На основі аналізу теоретичних інтерпретацій феномену суб’єктивного благополуччя ідентифікувати психологічні чинники та ресурси його підтримання молоддю, що опинилася сьогодні в умовах соціальної невизначеності Методи. Загальнотеоретичні методи аналізу, порівняння, систематизації, узагальнення, інтерпрета- ції різних наукових підходів та емпіричних результатів. Результати. Здійснено аналіз розробленості проблеми благополуччя з точки зору різних наукових позицій; розглянуто співвідношення понять суб’єктивного і психологічного благополуччя. Суб’єктивне благополуччя визначено як емоційно-оцінне ставлення особи до власного життя, власної особистості, взаємостосунків з іншими людьми, що виражається у задоволеності з життя загалом й окремими його сферами та є основою для самореалізації. Проаналізовано чинники та психологічні ресурси підтримання суб’єктивного благополуччя, визначено їхню специфіку та відмінності між ними. Молодість розглянуто як період, коли встановлюються траєкторія благополуччя особи, водночас зазначено, що молодь є однією з уразливих соціальних категорій населення в контексті збереження її здоров’я та психологічного благополуччя, особливо в умовах соціальної нестабільності й невизначеності. Психологічні ресурси особистості представлено як засоби трансформації сприйняття таких умов та як такі, що відіграють ключову роль в їх опануванні та підтримці суб’єктивного благополуччя. Висновки. Суб’єктивне благополуччя відображає благополучність різних сторін буття та включає в себе оцінку і ставлення особи до себе і свого життя, а також передбачає активність суб’єкта, що зумовлює прагнення до самореалізації, переконаність в можливості і здатність впливати на ситуації, опановувати їх. Фокусування на невизначеності як на особливому тлі суспільного життя проблематизує окремі аспекти досягнення суб’єктивного благополуччя молоддю як однією з уразливих соціальних категорій в контексті її благополуччя. Включення в контекст дослідження суб’єктивного благополуччя молоді толерантності до невизначеності як психологічного ресурсу його підтримання постане перспективою подальших досліджень. Purpose. On the basis of theoretical interpretations analysis of the subjective well-being phenomenon to identify the psychological factors and resources for its maintenance by young people who nowadays happen to be in conditions of social uncertainty. Methods: general theoretical methods of analysis, comparison, systematization, generalization, interpretation of different scientific approaches and empirical results. Results. The analysis of the well-being problem development has been carried out, the correlation between the concepts of subjective and psychological well-being has been considered. Subjective well-being is defined as a person’s emotional and evaluative attitude towards their own life, their own personality, relationships with other people, and which is expressed through satisfaction with life in general and its individual spheres and is the basis for self-realization. The factors and psychological resources of subjective well-being maintenance have been analyzed, their specifics and differences between them have been determined. Adolescence is considered as a period when the trajectory of a person’s well-being is being established. At the same time, it is noted that young people are one of the vulnerable social categories of population in the context of preserving their health and psychological well-being, especially in conditions of social instability and uncertainty. The psychological resources of an individual are presented as transformation means of such conditions perception, and as the ones which play a key role in mastering them and maintaining subjective well-being. Conclusions. Subjective well-being reflects the well-being of various aspects of entity and includes the person’s assessment and attitude towards themselves and their life. It also involves the subject’s activity which determines the desire for self-realization, confidence about the possibility and ability to influence situations, master them. Focusing on uncertainty as a special social life background complicates certain aspects of achieving subjective well-being by young people as one of the vulnerable social categories in the context of their well-being. The inclusion of tolerance to uncertainty in the context of the young people’s subjective well-being research as a psychological resource for its maintenance will become a perspective for further study.