Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки (Випуск 1-6), (Випуск 1, 2 (2023))
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/6751
Browse
Item TO THE QUESTION OF IDENTIFYING THE CONCEPT OF PSYCHOLOGICAL CORRECTION OF SPEECH(2022) Shapochka, K. A.; Trubaieva, K. A.; Шапочка, К. А.; Трубаєва, К. А.Purpose. The article aims to study the concept of “psychological correction” in the modern research literature and proposes the concept “psychological correction of speech”. Methods. The article uses theoretical research methods, namely analysis and generalization of the theoretical and methodological foundations of research to determine the state of development of the problem and promising directions for its solution. Results. We consider it is important for our further research to clear the meaning of the following basic concepts such as communication, personality-oriented approach, medical and psychological correction. In the conditions of martial law in Ukraine, the number of people in need of special help and support at all levels is significantly increasing, in particular with regard to the restoration of speech in case of local lesions of brain structures. Since one of the most common nosological groups, characterized by a high level of disability of working age, is a group of cerebrovascular pathologies associated with local brain damage, accompanied by impaired higher mental functions, there is a need for more detailed study of psychological correction of speech disorders after suffered a stroke in adults. One of the main conditions of speech communication is the feedback provided by the acts of transmission and receipt of the speech message. The rupture of the connection between these mechanisms in local brain lesions, which leads to the destruction of speech activity and makes it impossible to communicate, lies at the heart of aphasia. Conclusions. We consider the psychological correction of speech as a set of methods of subject-object influence on the client in order to correct speech and thinking disorders that regulate behavior in a particular speech situation. Метою статті є вивчення поняття «психологічна корекція» в сучасній науковій літературі та надання авторського тлумачення поняття «психологічна корекція мовлення». Методи. У статті використано теоретичні методи дослідження, а саме аналіз та узагальнення теоретичних і методичних засад дослідження для визначення стану розробленості проблеми та перспективних напрямів її вирішення. Результати. Вважаємо важливим для нашого подальшого дослідження прояснити зміст таких основних понять, як «спілкування», «особистісно орієнтований підхід», «медико-психологічна корекція». В умовах воєнного стану в Україні значно збільшується кількість людей, які потребують спеціальної допомоги та підтримки на всіх рівнях, зокрема щодо відновлення мовлення в разі локальних уражень структур мозку. Оскільки однією з найпоширеніших нозологічних груп, які характеризуються високим рівнем інвалідності працездатного віку, є група цереброваскулярних патологій, пов’язаних із локальним ураженням головного мозку, що супроводжується порушенням вищих психічних функцій, виникає необхідність більш детального вивчення психологічної корекції порушення мовлення після перенесеного інсульту в дорослих. Однією з головних умов мовленнєвого спілкування є зворотний зв’язок, що забезпечується актами передачі та отримання мовленнєвого повідомлення. Так, зокрема, в основі афазії лежить розрив зв’язку між цими механізмами в разі локальних уражень мозку, що призводить до руйнування мовленнєвої діяльності та унеможливлює спілкування. Висновки. Психологічну корекцію мовлення розглядаємо як комплекс методів суб’єктно-об’єктного впливу на клієнта з метою корекції мовленнєвих і мисленнєвих порушень, що регулюють поведінку в конкретній мовленнєвій ситуації.Item ВИМІРИ ЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ(2022) Шебанова, В. І.; Дементьєва, К. Г.; Чикур, Л. Д.; Shebanova, V. I.; Dementieva, K. G.; Chykur, L. D.Мета. У статті розглянуто виміри етнічної толерантності української студентської молоді. Методи. Для збору даних щодо особливостей етнічної толерантності студентської молоді було застосовано опитувальник «Типи етнічної ідентичності» (Г.У. Солдатової, С.В. Рижової). У дослідженні взяли участь студенти I–II курсів трьох вищих навчальних закладів південного регіону України: Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (59 осіб), Херсонського державного університету (38 осіб) та Херсонського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (19 осіб). Усі респонденти отримували вищу освіту за гуманітарними спеціальностями, що зумовило кількісну перевагу дівчат у складі вибірки. Вік досліджуваних – від 16 до 20 років (середній вік 18,12±0,86). Характерною відмінністю вибірки є етнолінгвістичний аспект: хоча всі респонденти є громадянами України, більшість досліджуваних використовує в побутовому спілкуванні російську мову. Результати. Емпіричне дослідження етнічної толерантності української студентської молоді виявило, що провідним типом етнічної ідентичності досліджуваної студентської вибірки виявилася пози- тивна етнічна ідентичність, тобто оптимальний баланс толерантності щодо своєї та інших етнічних груп – цей показник переважає в 76,7% досліджуваних. Серед них у 28,4% позитивна етнічна ідентичність доповнена вираженими проявами етнічної індиферентності, що проявляється в неактуальності власної етнонаціональної приналежності. Висновки. Домінування гіпоідентичності або гіперідентичності (у формі етнофанатизму та етноегоїзму) зустрічається в 10–13% студентів, що є невисоким показником, проте його не варто ігнорувати, ці випадки потребують пильної уваги дослідників. Перспективами подальших досліджень є виявлення психологічних механізмів формування когнітивних установок, емоційних переживань, складника національної ідентичності українського народу різних поколінь. Purpose. The article considers the dimensions of ethnic tolerance of Ukrainian student youth. Methods. To collect data on the peculiarities of ethnic tolerance of student youth, we used the questionnaire “Types of ethnic identity” (by G.U. Soldatova, S.V. Ryzhova). The study involved I–II year students of three universities in the southern region of Ukraine: Odesa I.I. Mechnikov National University (59 people), Kherson State University (38 people) and Kherson Institute of the Interregional Academy of Personnel Management (19 people). All respondents received higher education in the humanities, which led to a quantitative advantage of girls in the sample. Age of subjects – from 16 to 20 years (mean age 18,12±0,86). A characteristic difference of the sample is the ethnolinguistic aspect – although all respondents are citizens of Ukraine, the vast majority of respondents use Russian in everyday communication. Results. An empirical study of ethnic tolerance of Ukrainian students found that the leading type of ethnic identity of the studied student sample was a positive ethnic identity, the optimal balance of tolerance towards their own and other ethnic groups – this figure prevails in 76,7% of respondents. Among them, 28,4% have a positive ethnic identity complemented by pronounced manifestations of ethnic indifference, which is manifested in the irrelevance of their own ethnicity. Conclusions. The dominance of hypoidentity or hyperidentity (in the form of ethno-fanaticism and ethnoegoism) occurs in 10–13% of students, which is a low figure, but it should not be ignored, these cases require close attention of researchers. Prospects for further research are to identify psychological mechanisms for the formation of cognitive attitudes, emotional experiences, a component of the national identity of the Ukrainian people of different generations.Item ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ТРАВМ ВІЙНИ: ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД(2022) Кузікова, С. Б.; Зливков, В. Л.; Лукомська, С. О.; Kuzikova, S. B.; Zlyvkov, V. L.; Lukomska, S. O.Статтю присвячено проблемі інтегративного підходу до визначення особливостей переживання множинних травм російсько-української війни. Мета статті – емпіричне вивчення вікових особливостей переживання травм війни в контексті інтеграції психологічних знань про особистість у кризових ситуаціях. Методи дослідження: Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS, A.S. Zigmond і R.P. Snaith, 1983, адаптація А.В. Андрущенко, 2003), опитувальник симптомів ПТСР PCL-5 (F.W. Weathers, B. T. Litz, T. M. Keane, 2013), опитувальник реакцій горювання (HGRC, N. S. Hogan, 2001), опитувальник соціальної підтримки (ISS, N. S. Hogan, L. A. Schmidt, 2016). У даному дослідженні ми порівняли травми війни осіб віком від 13 до 70 років, які перебували в зоні активних бойових дій, залишали її шляхом внутрішньої міграції та були у своїх містах і селищах у тимчасовій окупації (Київська, Сумська, Харківська області України), всього у дослідженні взяли участь 328 осіб. Результати дослідження: досліджуваним незалежно від віку властиві такі травми війни, як відокремленість від членів сім’ї, численні смерті членів родини і друзів, зруйновані будинки та смерть домашніх тварин; найбільше травми війни вплинули на систему цінностей та переконань підлітків та молоді, які чи не вперше в житті стикнулися з неконтрольованим світом, звідси ми можемо констатувати наявність моральної травми, за відсутності симптомів ПТСР. Існують негативні статистично значущі кореляції соціальної підтримки з показниками PCL-5, зокрема уникнення та інтрузій, а також з симптомами депресії Госпітальної шкали HADS. Висновки: у всіх учасників дослідження наявні травмівні події, які зумовлюють роздратованість, підвищену збудливість, проблеми зі сном та з харчовою поведінкою, однак не призводять до посттравматичних розладів; переважна більшість досліджуваних віком до 50 років мобілізовані для подальшої боротьби за перемогу, симптоми ПТСР у них виражені несуттєво, так само як і провина, гнів, відчай, що супроводжують травмівні втрати, натомість, особи старші 50 років важко адаптуються до нового місця проживання, більше прив’язані до своїх будинків і домашніх господарств, розлука з якими супроводжується у них відчаєм і панічними реакціями. The article is devoted to the problem of an integrative approach to determining the specifics of experiencing multiple traumas of the Russian-Ukrainian war. War encompasses all possible elements of trauma, its impact is long-lasting and, in our conditions, unpredictable in duration and intensity. The purpose of the article is an empirical study of the age-specific peculiarities of war trauma experiencing in the context of psychological knowledge about personality in crisis situations integration. Research methods: Hospital scale of anxiety and depression (HADS, Zigmond, Snaith, 1983), PCL-5 (Weathers, Litz, Keane, 2013), questionnaire of grief reactions (HGRC, Hogan, 2001), Inventory of Social Support (Hogan, Schmidt, 2016). In this study, we compared the war traumas of persons aged 13 to 70 who were in the zone of active hostilities, left it through internal migration, and were in their cities and towns under temporary occupation (Kyiv, Sumy, Kharkiv region), in total 328 people participated in the study. Results of the study: regardless of age, such war traumas as separation from family members, numerous deaths of family members and friends, destroyed houses, and the death of pets are characteristic of the subjects, regardless of age; most of all, war trauma affected the system of values and beliefs of teenagers and young people who, for almost the first time in their lives, encountered an uncontrolled world, in them we can state the presence of moral trauma, in the absence of PTSD symptoms. There are statistically significant negative correlations of social support with PCL-5 scores, particularly avoidance and intrusions, and with HADS depressive symptoms. Conclusions: all study participants have traumatic events that cause irritability, increased excitability, problems with sleep and eating behavior, but do not lead to post-traumatic disorders; the vast majority of subjects under the age of 50 are mobilized for further struggle for victory, PTSD symptoms are not significantly expressed in them, as well as guilt, anger, despair accompanying traumatic losses, on the other hand, those over 50 have difficulty adapting to a new place of residence, more attached to their homes and households, separation from which is accompanied by despair and panic reactions.Item ГЕНДЕРНО-ВІКОВИЙ АСПЕКТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АВТОНОМІЇ ТА ПРИВ’ЯЗАНОСТІ ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ(2022) Чайка, Г. В.; Chaika, G. V.Мета – визначити зміни в показниках автономії особистості та прив’язаності до інших людей у дорослому віці залежно від статі та віку. Методи: показники «автономія» та «позитивні відносини з іншими» з методики вивчення психологічного благополуччя К.Ріфф та показник «чутливість до інших» «Тесту автономія-прив’язаність». Вибірка (220 респондентів) була розділена на 3 групи за віком для вікового аналізу (група 1 – студенти, віком до 22 років; група 2 – досліджувані від 23 до 35 років; група 3 – дорослі від 36 років до 65 років). Результати. Статистично достовірні відмінності між жінками та чоловіками (p<0.05) були визначені для показників «автономія» та «чутливості до інших». Показники «автономія» та «позитивні взаємини» зростають з віком, «чутливість до інших» знижується з віком. Були виявлені такі статистично значимі розбіжності: 1) між показниками автономії у групах 1 і 2; 2) між показниками «позитивні взаємини» у групах 1 і 2; 3) між показниками «чутливість до інших» як у групах 1 і 2, так у групах 2 і 3. Висновки. Чоловіки показали вище значення показника «автономія», тоді як жінки – дещо вище зна- чення «чутливості до інших». Показник «позитивні відносини з іншими» був майже однаковий у жінок і чоловіків. Такі відмінності, особливо щодо автономії, можна назвати культурними особливостями українців, оскільки результати не зовсім збігалися із даними з іноземних робіт. При переході від юно- сті до молодшого дорослого віку людина починає відчувати себе більш автономною, тобто такою, яка бере не себе відповідальність за свій подальший життєвий шлях, при цьому поглиблюються позитивні взаємини. Тому у цей віковий період спостерігається зростання показників «автономія» і «позитивні взаємини». На подальших вікових етапах спостерігається, скоріше, підтримка наявного статусу. По мірі просування на життєвому шляху, людина набирає більшої майстерності, життєвої мудрості, і тому вона вже не схильна спиратися на думки, погляди інших, вона не боїться висловлювати власну думку і саме в цьому сенсі «чутливість до інших» знижується. Purpose. To determine changes in the indicators of personality autonomy and relatedness with other people in adulthood depending on gender and age. Methods. The indicators of “autonomy” and “positive relations with others” from C. Ryff’s Scales of Psychological Well-Being and the indicator of “sensitivity to others” from the Autonomy-Relatedness Test were used. The sample (220 respondents) was divided into 3 groups for age analysis (group 1 – students under 22 years; group 2 – the respondents from 23 to 35 years; group 3 – adults from 36 to 65 years). Results. Statistically significant differences between women and men (p <0.05) were determined for the indicators of “autonomy” and “sensitivity to others”. Indicators of “autonomy” and “positive relations with others” increased with age, “sensitivity to others” decreased with age. The following statistically significant differences were found: 1) between the indicators of “autonomy” in groups 1 and 2; 2) between the indicators of positive relations with others” in groups 1 and 2; 3) between the indicators of “sensitivity to others” inConclusions. Men showed a higher value of “autonomy”, while women did a slightly higher value of “sensitivity to others”. “Positive relations with others" were almost the same for women and men. Such differences, especially in terms of autonomy, can be called the cultural characteristics of Ukrainians, as the results did not exactly coincide with data from foreign works. With the transition from youth to young adulthood, people feel more autonomous, that is, they take responsibility for their future lives, while deepening positive relationships. Therefore, in this age period there is an increase in “autonomy” and “positive relations with others”. On the later age stages, there is, rather, support for the current status. As one progresses in life, he/ she gains more skill, life wisdom, and therefore he/she is no longer inclined to rely on the thoughts and views of others, is not afraid to express his/her own opinion and in this sense, “sensitivity to others” decreases. groups 1 and 2 and in groups 2 and 3.Item ДВІ ХВИЛІ ПАНДЕМІЇ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНИХ ТА ПОЛІТИЧНИХ ОЧІКУВАНЬ УКРАЇНЦІВ(2022) Кочубейник, О. М.; Яровий, Д. О.; Kochubeynyk, O. M.; Iarovyi, D. O.Мета. Статтю присвячено вивченню відмінностей соціальних та політичних очікувань, що сформувалися в українців в умовах режимно-обмежувальних заходів та пов’язаних зі зміною особистісних оцінювань ризиків, загроз та переживань, спричинених надзвичайною ситуацією. Методи. Дослідження, організоване як квазіексперимент із незв’язаними вибірками, проводилося у два етапи (березень 2020 р. та вересень 2020 р.). Вимірювання змінних (оцінювання ризиків, загроз, переживань, соціальних та політичних очікувань) здійснювалося за допомогою розширеної шкали Лайкерта. Вибіркові сукупності формувалися за допомогою онлайн-опитування (а саме «вибірки, керованої респондентом») із дотриманням процедур забезпечення репрезентативності. Фокус уваги в інтерпретації отриманих результатів було поставлено на тому, якими можуть бути наслідки цих відмінностей у разі прогнозування соціальної та політичної поведінки громадян. Результати. Встановлено, що актуалізація негативних соціальних та політичних очікувань у суспільстві відбулася на тлі нечіткості кроків з протидії пандемії, непередбачуваності та відсутності пояснень у змінах режиму функціонування економіки тощо, а тому песимізм чи оптимізм оцінювань пов’язаний не з особистісними настановленнями, а реальним віддзеркаленням подій. Стверджується, що посилення негативних алоцентричних переживань на тлі високого оцінювання соціальних, політичних й особистісних загроз та ризиків може провокувати загострення соціального протистояння, зростання напруженості та конфлікти, а також перешкоджати встановленню суспільної злагоди та соціальної солідарності. Висновки. Соціальні очікування є компонентом системи регуляції соціальної поведінки особистості (взаємодії в групі, суспільстві), що діють як узгоджена система вимог щодо норм, позицій, соціальних ролей. Варіативність реакцій на конкретний перебіг подій, яка є властивістю диференційованого суспільства, сприяє утворенню і розвитку складної розгалуженої системи соціальних очікувань у суспільстві, виявляючись чинником динамічних процесів у ньому. Суспільство потребує впровадження цілеспрямованої програми психологічної протидії та профілактики явищ, що можуть виявитися провокаторами соціальних деструкцій. Purpose. The article covers the analysis of differences in social and political expectations of Ukrainians, which have evolved under the restrictive measures and have been related to the change of risks, threats and experiences personal assessments in the emergency situation. Methods. The study, organized as a quasi-experiment with unrelated samples, was undertaken in two steps, the first of which was in March 2020, and the second – in September 2020. Variables were measured by using an extended Likert scale to assess risks, threats, experiences, social and political expectations. Sample populations were formed by using an online survey (namely, “respondent-driven sampling”) in compliance with the procedures ensuring representativeness. The focus of the results interpretation was on the consequences which might occur for predicting of the citizens’ social and political behavior. Results. It was determined that the actualization of negative social and political expectations in society had taken place due to the background of unclear pandemic control actions, unpredictability, and lack of interpretation for changes in the economic regime, etc. Therefore, the pessimism or optimism of the assessments is related not to personal attitudes, but to a real reflection of events. It was argued that the intensification of negative allocentric experiences against the background of high assessments of social, political and personal threats and risks could provoke exacerbation of social confrontation, increase tensions and conflicts, as well as hinder the establishment of social consensus and social solidarity. Conclusions. Social expectations are interpreted as the individual’s components of the system of social behavior regulation (of the interaction in group or society), acting as a coherent system of requirements for norms, positions, social roles. It is shown that, as an attribute of a differentiated society, the variability in reactions to a specific course of events contributes to the formation and development of a complex ramified system of social expectations, being a factor of dynamic processes in the society itself. It was considered that society needed the implementation of a targeted program for psychological counteraction and prevention of phenomena that might provoke social destruction.Item ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ В РАМКАХ ГРУПИ ПІДТРИМКИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я, РЕАЛІЗОВАНОГО НА БАЗІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ(2022) Бергхауер-Олас, Е. Л.; Bergkhauer-Olas, E. L.Мета – популяризація перспективи створення вищої інстанції з охорони психічного здоров’я. Результати SMART- та SWOT-аналізів демонструють можливості психологічних гуртків з урахуванням потреб вищого навчального закладу.У теоретичній частині даної статті розглядаються положення та теорії, які містяться у міжнародних виданнях, присвячених психічному здоров’ю підлітків та пов’язаних із головною темою дослідження. Упродовж нашої діяльності виявили, що для студентів щоденний стрес є неминучим явищем. Є багато можливостей для організації різних програм превентивного характеру, завдяки яким ми надаємо можливість для засвоєння ефективних стратегій подолання проблем, і разом з цим уникаючи фіксації негативних проявів поведінки молоді. Дослідження насамперед звертає увагу саме на той компонент, який підкреслює силу спільноти у підтримці особистості. Будучи істотою соціальною, для людей, а особливо для підлітків громада являється базою безпеки. Виходячи із цього, ми маємо запропонувати для нашої молоді можливості знайти нові перспективи. Започаткування програми з ментальної гігієни під назвою «Ментальне гніздо» на базі Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ має інноваційний характер, оскільки з часу заснування закладу ініціювання групи ментального здоров’я такого масштабу являється безпрецедентним. Методи. Під час проведення регулярних щотижневих зустрічей і групових занять використовували методи із застосуванням вправ на розвиток групової динаміки, на подолання комунікативних бар’єрів, управління стресом та конфліктами. Спираючись на оцінку потреб, використовувалися методи медіа-педагогіки при демонстрації фільмів із подальшим обговоренням побаченого у рамках групової форми роботи, а також застосувалися методи проектного аналізу малюнків, у якому використовуються можливості психологічної інтервенції. Оцінювання проекту з психічного здоров’я було проведено за допомогою оцінки психологічного впливу і SMART- та SWOT-аналізів. Результати. Ми зосереджувалися на регулярних одноразових зустрічах упродовж восьми тижнів. Започаткування групи підтримки розглядалось нами як бажаний проект з ментальної гігієни. Оцінка результатів проводилася також відповідно до цілей проекту, відображених за допомогою SMART- та SWOT-аналізів. Відповідно до виявлених потреб розроблено подальший проект зі створення групи підтримки з ментального здоров’я. Нашою метою було створити на базі нашого закладу вищої освіти таку закриту групу, де у студентів-першокурсників стабілізується емоційний стан, їхня самооцінка стає більш позитивною, завдяки чому вони зможуть краще перерозподілити свою енергію для подолання стресу та конфліктів. Висновки. Успіх проекту підтверджує той факт, що він може стати першим кроком на шляху до створення Інституту сприяння здоров’ю. Purpose. The aim of the publication is to promote the perspective of creating a health-conscious higher education. The results of the SMART goal-setting and SWOT analysis shows the mental health support group’s possibilities in higher education. The theoretical part of this article deals with those points of view and theories, which can be found in the international special literature about the mental health of the teenagers and in accordance with the central theme of the study. In the course of our practice we find out that the stress in the daily life of students is inevitable. There are many opportunities to organize various preventive programs, the creation of which offers the possibility for acqusition of effective coping strategies and prevents from the recording of harmful behaviour traits. The study emphasizes on the supporting power of the community. Since the human is a social being and the community is a secure-base for the teens, we should offer for our youth opportunities in which they find out a new perspective. The start of a mental health program called Mental Nest, organized on the base of the Ferenc Rákóczi II Transcarpathian Hungarian College of Higher Education, was an innovational initiation, since there was no precedent for starting such a mental health group from the existence of the college. Methods. On most of the support group sessions we followed the aspects of the training method, we worked with group-dynamics techniques, stress and conflict management exercises as well as effective communication activities and games. Based on the needs assessment, the media method was used during the movie watching. For the purpose of intervention we used art therapy exercises and projective drawing techniques. The evaluation of the mental health project was performed by impact assessment, SMART goal-setting and SWOT analysis. Results. We concentrated on a regular weekly meatings running for 8 weeks. The initiation of the support group was considered as a desired mental health project. In the article the evaluation was carried out also in this regard with the help of SMART goal- setting and SWOT analysis. According to the revealed needs we developed a further project to establish a mental health support group. The aim was to create a closed group on the base of our higher educational establishment, where the firstyear students become emotionally strong, their self-esteem becomes more positive, thus enabling them to redistribute their energy effectively for coping with stress and conflicts. Conclusions. The success of the project is confirmed by the fact that it can be the first step of supports the concept of health-conscious higher education.Item КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ЗМІСТ КАТЕГОРІЇ «СВІДОМІСТЬ» У ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЇ(2022) Коркос, Я. О.; Korkos, Y. O.Мета. Статтю присвячено проблемі визначення терміна «свідомість» у зарубіжній психології. Метою дослідження є виявлення особливостей трактувань поняття «свідомість» у психології. Методи. У дослідженні використано загально-наукові методи: методологічного та теоретичного аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення. Критерієм до добору матеріалів стала впливовість наукових джерел на розвиток дискусії серед учених та досягнення консенсусу. Результати. Свідомість як одне з центральних психологічних явищ має майже сотню різних трактувань. У ретроспективі точки зору науковців варіювалися від повного заперечення існування свідомості як феномену до метафоричного її розуміння (метафора променю, потоку або вітру). Актуальний стан розробки проблеми вказує на те, що свідомість як психологічна категорія є ідеалізованим, абстрактним та збірним терміном, який часто використовують для позначення сукупності психічних феноменів. Незважаючи на поодинокі спроби деяких учених досягти консенсусу, кількість дефініцій терміна «свідомість» з плином часу зростає. Найпоширенішими термінами, через які визначають свідомість, є «інформація», «досвід» та «стан». Основну проблематику свідомості можна поділити на три категорії: опису, пояснення й функціональну проблематику. Можна виділити два основні підходи до дослідження свідомості: матеріалістичний та імматеріалістичний. Висновки. Процес знаходження спільного тлумачення далеко не завершений, враховуючи збільшення інформації щодо предмета дослідження щороку. Проведений критичний аналіз концептуального змісту категорії «свідомість» вказує на значні протиріччя у визначеннях та підходах до неї. Виділено дві протилежні тенденції у конструктах опису свідомості: еклектизму та редукціонізму, що відповідно розглядають свідомість або занадто широко, або занадто вузько. Надано власне авторське трактування свідомості як психічного стану, який характеризується переживанням суб’єктивного досвіду й цілеспрямованою, усвідомленою поведінкою, що забезпечує її підвищену гнучкість та складність. Purpose. The article is devoted to the problem of defining the term “consciousness” in psychology. The aim of the study is to identify the peculiarities of interpretations of the concept of “consciousness” in psychology. Methods. The study used general scientific methods: methodological and theoretical analysis, synthesis, comparison, and generalization. The criterion for the selection of materials was the influence of scientific sources on the development of discussion among scientists. Results. Consciousness as one of the central psychological phenomena has almost a hundred different interpretations. In retrospect, scholars’ views ranged from a complete denial of the existence of consciousness as a phenomenon to its metaphorical understanding (metaphor of projector light, flow, or wind). The current standard of development of the problem will take into account that consciousness as a psychological concept is abstract. It represents a common term, which often serves to identify a group of mental phenomena. The most common terms that define consciousness are “information”, “experience” and “state”. The main problematics of consciousness can be divided into three categories: description, explanation, and functional problems. One can distinguish two main approaches to study consciousness: material and immaterial. Conclusions. The process of finding a common interpretation is far from complete, given the increase in information on the subject of research each year. The critical analysis of the conceptual content of the category “consciousness” indicates significant contradictions in the definitions and approaches to it. There are two opposite tendencies in the constructs of the description of consciousness: eclecticism and reductionism, which respectively consider consciousness either too broadly or too narrowly. The author’s own interpretation of consciousness as a mental state, which is characterized by the experience of subjective experience and purposeful, conscious behavior, which provides its increased flexibility and complexity.Item Item Item Item Item Item Item Item Item Item Item Item Item
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »