ПСИХОЛОГІЧНІ ЗМІСТОВІ ПАРАМЕТРИ АТРИБУТИВНОГО СТИЛЮ У СТАНОВЛЕННІ І РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

Робота присвячена теоретичному аналізу досліджень феномену атрибутивного стилю встановлено, що в основі атрибутивного стилю закладене явище атрибуції, яке проявляється як приписування соціальному об’єкту певних характеристик (поведінки, якостей, потреб), які не представлені в актуальній ситуації. Провідне місце в даному феномені посідають атрибуції причинності, які пояснюють поведінку людини під час неконтрольованої несприятливої ситуації, а основними їх вимірами є внутрішній чи зовнішній фокус, стабільність чи нестабільність, загальність чи конкретність. Атрибуції здійснюють вплив на наші міжособистісні стосунки, думки та мотивацію, мають потужну мотиваційну силу, але можуть бути уявними та суб’єктивними, інколи навіть вигаданими, перебільшуючи власну роль. В поведінці людини проявляються два атрибутивних стилі (оптимістичний або песимістичний), які відрізняються ставленням до успіхів та невдач. Атрибутивно-стильові особливості впливають на чутливість особистості до стресових факторів, варіативність якої залежить від копінг-стратегій, які обираються. Атрибутивний стиль особистості тісно перегукується з особистісними характеристиками та типом особистості та має трьох компонентну структуру. Для нашої роботи актуальними змістовими параметрами атрибутивного стилю було визначено міжособистісні стосунки, вольову регуляцію діяльності та ставлення до успіхів-невдач. Проведене дослідження дало нам можливість встановити, що у більшості досліджуваних вольова регуляція поведінки ґрунтується найбільше на показниках «наполегливість» та «рішучість», а найменше в них проявляється ціннісно-смислова організація особистості, разом всі виокремлені нами показник окреслили високий рівень вольової регуляції у більшості досліджуваних. The work is devoted to the theoretical analysis of research on the phenomenon of attributive style. It is established that at the basis of attributive style is the phenomenon of attribution, which manifests itself as the attribution of certain characteristics (behavior, qualities, needs) to a social object that are not represented in the actual situation. The leading place in this phenomenon is occupied by attributions of causality, which explain human behavior during an uncontrolled adverse situation, and their main dimensions are internal or external focus, stability or instability, generality or specificity. Attributions influence our interpersonal relationships, thoughts, and motivations, have powerful motivational power, but can be imaginary and subjective, sometimes even fictional, exaggerating one's own role. Two attributive styles (optimistic or pessimistic) are manifested in human behavior, which differ in their attitude to successes and failures. Attributive-style features affect the individual's sensitivity to stressors, the variability of which depends on the coping strategies that are chosen. Нe attributive personality style is closely related to personal characteristics and personality type and has a three-component structure. For our work, relevant content parameters of the attributive style were defined as interpersonal relationships, volitional regulation of activity, and attitudes toward successes and failures. The conducted research gave us the opportunity to establish that in the majority of the subjects, the volitional regulation of behavior is based most on the "perseverance" and "determination" indicators, and the value-meaning organization of the individual is the least manifested in them. Together, all the indicators we singled out outlined a high level of volitional regulation in the majority of the subjects .