ЗВ’ЯЗОК САМОСПІВЧУТТЯ І СТРЕСОСТІЙКОСТІ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Abstract

У кваліфікаційній роботі проаналізовано взаємозв’язок між самоспівчуттям і стресостійкістю особистості в умовах воєнного стану. Дослідження охоплює кілька етапів: теоретичне вивчення наукових підходів до самоспівчуття як механізму емоційної регуляції та чинника стресостійкості; емпіричне дослідження рівнів самоспівчуття та стресостійкості серед представників різних соціальних груп, які перебувають у стані підвищеного стресу; проведення формуючого експерименту, що підтвердив ефективність психологічних методик розвитку самоспівчуття як засобу підвищення стресостійкості. Практичне значення роботи полягає у створенні психологічних інтервенцій, спрямованих на підтримку осіб у стані дистресу через розвиток навичок самоспівчуття. The qualification work analyses the relationship between self-compassion and stress resistance of an individual under martial law. The research covers several stages: theoretical study of scientific approaches to self-compassion as a mechanism of emotional regulation and a factor of stress resistance; empirical study of the levels of self-compassion and stress resistance among representatives of different social groups under high stress; conducting a formative experiment that confirmed the effectiveness of psychological methods of developing self-compassion as a means of increasing stress resistance. The practical significance of the work lies in the creation of psychological interventions aimed at supporting people in a state of distress through the development of self-compassion skills.